Поки мій син був неодружений, я часто чула від своїх подруг численні скарги на своїх невісток. Але вони здавались мені настільки дріб’язковими та несерйозними, що я намагалася завжди бути нейтральною у цьому питанні. Мені здавалося, що вони самі винні в тому, що у них не складаються стосунки із дружинами їхніх синів.

Але тепер, коли я сама стала свекрухою і зіткнулася з такою самою ситуацією, моє ставлення в цьому питанні повністю змінилося.

Хоч би як сильно й наполегливо я не намагалася бути доброю свекрухою для дружини свого сина, вона все перевертає так, як їй потрібно. Її абсолютно не хвилює, що такі дії та слова можуть завдати людині болю. Після весілля сина я намагалася на вихідних приготувати щось із того, що він любить,

і приходила до них у гості, щоб пригостити і заразом побачитися з ними. Спочатку сина та його дружину все влаштовувало. Мої фірмові страви уплітали обидві щоки: невістці все особливо подобалося. Але одного дня, коли я знову прийшла до них у гості, син був ще на роботі. Ми з невісткою сіли пити чай.

Все було звичайно, з однією лише деталлю: невістка все хотіла мені щось сказати, але не могла підібрати слова. Але після кількох хвилин вагань вона все-таки сказала, щоб я не приходила до них у гості так часто. Мовляв, буде краще, якщо мій син сам приїжджатиме до мене.

Після таких слів я, звичайно, перестала взагалі ходити до них. Син відвідував мене, але дружина з ним ніколи не приходила. Нещодавно у мене народився онук. Настільки щасливою я ніколи не була.

Ця дитина приносить стільки щастя, що хочеться жити і радіти життю. Ми з чоловіком продовжували намагатися так сильно не набридати невістці, і ходили до них у гості дуже рідко, і лише тоді, коли нас запрошували до себе. Ми намагалися брати онука на прогулянки, щоб не з’являтися на очах невістки.

Мене з чоловіком це цілком влаштовувало. І ось нещодавно невістка зателефонувала і запропонувала посидіти з онуком у них удома, поки вона сходить у своїх справах.

Але найприкріше було те, що вона не попросила – а запропонувала! Наче це мені було потрібно, а не їй! Отже, вона досі не може переступити через свою гордість, вибачитися за образливі слова і просто продовжувати з нами спілкуватися?

Адже ми батьки її чоловіка! Я трохи подумала і сказала, щоб онука вона сама привезла до нас, тому що це вона заборонила мені приходити до них додому зайвий раз. Після цих слів вона трохи стихла, і погодилася привезти онука. І тепер мене хвилює питання: як далі поводитися з невісткою?

Продовжувати відплачувати їй тією ж монетою, чи все ж таки бути розумнішою і перестати ображатися? Так, заради онука я готова піти на компроміс і зробити перший крок. Але ось чи оцінить вона такий жест – велике питання…

КІНЕЦЬ.