Я не знаю, як боротися із дочкою. Просто вже півроку вона сидить на дієті, при якій не можна нічого смаженого, солодкого, солоного, копченого і борошняного. Добре сама Іра так харчується, їй тільки на користь, але вона ж ще зятя і онука годує всякою одноманітною пріснятиною, на яку їм, правду кажучи, нудно дивитися. Коли я нещодавно приїжджала до Іри у гості на вихідні, я жа хнулася від її готування.

На сніданок – рідка вівсянка на воді, на обід – порожній бульйон та варена курка з овочами. На вечерю був лише салат з помідорів та огірків – і той без олії та без солі. І, якщо Ірі цього начебто вистачає, але зятю та онукові явно недостатньо! Вони ж – мужики, хоч один із них ще маленький.

А значить, їм треба регулярно готувати м’ясо, гарнір, наваристі супи, робити порції більше, а не розміром з долоню. А то так і до виснаження недалеко. Та й домашньою випічкою можна хоч іноді побалувати.

Але дочка навідріз відмовляється це робити. Їй, бач, не хочеться готувати різні страви для себе і для її чоловіка та сина. «Я не хочу стояти біля плити вдвічі довше. До того ж, я можу зірватися, якщо смажитиму відбивні і пекти пироги».

Справді, Іра має побоювання, що вона не втримається від спокуси і обов’язково спробує всі ті смакоти, які приготує своєму чоловікові і синові. Тим більше, що раніше з донькою таке вже траплялося.

І це призводило до повернення скинутих кілограмів, що не дивно. Звичайно, такий стан справ її не тішив. Тому якось вона твердо вирішила, що в їхньому будинку відтепер не буде жодної шкідливої та калорійної їжі. І нічого, від цього рішення страждає вся родина!

«Я бачу, як дивиться Влад на худих співачок і ведучих, яких показують по телеку. Так що я худну навіть заради нього! Нехай тепер на своїй шкурі дізнається, на які жертви я йду».

Ну що за дитячий садок! Зять дивиться на всіх цих знаменитостей лише як на гарні картини чи статуї – і не більше. І це – абсолютно нормально. Він же не сліпий. Добре, що у онука розпочався навчальний рік, і він може наїстись у шкільній їдальні. У зятя по буднях також є можливість нормально поїсти на роботі.

Але вихідні для них стають тортурами, зважаючи на все. Після так званої вечері в гостях у Іри я в якийсь момент не витримала, спустилася в магазин, затарилася нормальними продуктами і сама стала до плити. Вона ж не хоче дбати про свою сім’ю, а я бачила, якими голодними очима зять і онук раніше дивилися на свої тарілки. Однак Іра так і не дала мені нічого приготувати.

Миттю вихопила у мене з рук сковорідку, а її вміст, тобто гуляш із макаронами, відправила в унітаз, і голосно вимагала не втручатися в їхні сімейні справи. А як не втручатися, якщо дочка сім’ю мало не морить голодом? Взагалі-то, я теж свого часу худнула після пологів, але продовжувала балувати чоловіка різними смачними стравами.

Як не дивно, вранці зателефонувала дочка з вибаченнями за свою потворну витівку, проте чітко дала зрозуміти, що нічого змінювати у своїй родині не збирається. Начебто не хочеться порушувати наше перемир’я, але й залишатися осторонь доччиного божевілля теж немає сил. В принципі, їй би до психолога сходити. Хочу підштовхнути її до цього рішення. Інакше своєю дієтою вона сім’ю розвалить .

КІНЕЦЬ.