Коли я завагітніла вперше, то переживала за все підряд. На щастя, поряд зі мною завжди був Вітя, який піклувався про кожен мій крок. Раніше я і подумати не могла, що він такий милий та турботливий. Двом смужкам на тесті він дуже зрадів, тому і почав всі домашні справи робити замість мене, аби я навіть не дихала важко.

Я сто разів казала, що можу щось приготувати чи витерти пил, але коханий наполягав на тому, що все робитиме самостійно.

Коли ми пішли разом на УЗД, то дізнались до дитина здоровенька, проте лікар не зміг побачити стать дитини в тому положенні, в якому вона була. Тому ми й вирішили, що нехай так і буде, очікуємо на сюрприз. Головне, аби маля було здоровеньким, а вже стать – це зовсім неважливо.

Рівно в потрібний термін у мене відійшли води. Чоловік мчав зі мною до лікарні. Мої пологи тривали довго та важко, але вже на ранок я почула плач дитяти. В той момент мені захотілось поплакати від щастя. Щоправда, потім радість трішки зникла, коли помітила, що на моїх грудях лежить маля, в якого світле волосся, в той час, як ми з чоловіком обоє чорняві.

Я не могла зупинитися переживати. Нас уже мали переводити в палату. А як я піду туди, якщо там чекає чоловік? Що ж він подумає, коли сина побачить?

Перед очима вже була та сварка і тест ДНК. Я стала ридати. Звичайно, на це увагу звернула медсестра. Коли я розповіла про проблему, то та лише засміялась. Вона пояснила мені, що таке буває у всіх.

Та все ж до палати я зайшла із тривогою. Відразу я попередила Віктора, щоб він не нервувався, коли побачить наше малятко, що таке буває у всіх, як запевняють лікарі. Чоловік напружився. Але коли дізнався, що я говорила про світле волосся, то лише засміявся:

– Мила, ти чого? У моєї сестри при народженні теж таке волоссячко було, я ще й пам’ятаю. Дякую тобі за сина. Це ж найпрекрасніше створіння на Землі. Просто поглянь на цього ангелочка.

Я видихнула із полегшенням і подумала, що історія буде вічним приколом, який ми точно розповімо синові, коли він підросте.

КІНЕЦЬ.