6 років тому я вийшла заміж за Анатолія – розлучену людину з двома дітьми. Він ще тоді виділяв половину своєї зарплати колишній дружині на дітей.

Я захоплювалася його відданістю сім’ї та любила його синів – але наші фінанси були на межі. Бездітна у свої 37 років, я проходила курс лікування.

Оренда виснажувала наші фінанси, доки Анатолій не запропонував переїхати до просторого будинку своїх батьків, щоб заощадити гроші.

Ми домовилися, що це буде тимчасово, оскільки зручності у цьому будинку були застарілі. Однак усе різко змінилося, коли тітка повідомила мене про смерть мого батька.

Ми були близькі, незважаючи на його розлучення з моєю матір’ю ще за мого дитинства. Оскільки я була єдиною спадкоємицею, він заповів мені свою квартиру.

Прагнучи до незалежності, я запропонувала Анатолію переїхати до квартири мого батька. Але Анатолій мав інші плани.

Він хотів продати цю квартиру, використати виручені кошти на ремонт будинку своїх батьків, а суму, що залишилася, залишити своїм дітям.

Я вагалася, побоюючись наслідків для нашого майбутнього, особливо якщо ми раптом розлучимося.

Його наполегливість зростала, він навіть погрожував піти від мене, якщо я не підкорюся. Змучена, старіюча і тужлива за материнством, я відчуваю себе в пастці і відчайдушно потребую рішення чи поради.

КІНЕЦЬ.