Сьогодні розповім вам про випадок, що трапився зі мною напередодні Покрови. Зазвичай до цього свята дружина готує мені цікаві подаруночки.

І ось 13 жовтня я іду влаштовуватися на роботу. Цього дня я чекав давно, адже посада була пристойна, а  мене вже прийняли, залишились лише папери. Та цілий ранок я не міг знайти свої документи. От де тільки не шукав – марно. Зазвичай все прибирати любить Ольга, тому їй я і зателефонував, але вона не підняла слухавку. Іншого виходу не було. Став переривати всі шафи догори ногами, щоб таки знайти те, що шукаю.

Передивився уже все, аж раптом – комод дружини. Точно. Там точно всі документи. Так воно і було. Щасливий я схватив ту теку із паперами та став закривати комод, але в останній момент помітив невеличкі подарункові пакети. Вони були геть однаковими, щоправда, різними за кольором. Посмішка засяяла на обличчі, адже я розумів, що це мені сюрприз до Дня Козацтва.

Я знаю, що так неправильно і ніколи в житті ще такого не робив, але на цей раз ну дуже хотілося підглянути, що ж такого приготувала мені Оля. В одному пакетику лежав гаманець із гравіюванням «Коханому чоловікові Олександру». В мене мало сльози не пішли. Це ж треба, яка хороша у мене дружина, така мила та уважна. Треба і собі до Дня святого Миколая щось миле їй придумати.

Та різко радість зникла з мого обличчя, коли в другому пакетику я знайшов такий же гаманець. Щоправда, тепер у надписі інше ім’я. Уже не Олександр, а Олексій.

За мить у моїй голові пронеслось мільйон думок. Можливо, подруга попросила замовити подарунок і для її чоловіка. Але з іншого боку не давало мені спокою те, що часто Оля десь пропадала та з кимось листувалась. Мені ж постійно казала, що пліткує з подругою.

Саме тоді я й усвідомив, що мені зраджували стільки часу. Мабуть, це почалось тоді, коли я вперше поїхав на заробітки, бо не міг знайти роботу.

Подарунки я поклав на місце, а сам став поводити себе як зазвичай, аби вона ні про що не здогадалась. Всередині вирувала якась невимовна образа та злість.

На ранок жінка привітала мене, поцілувала в лоб, подарувала подарунок і побігла «у справах». Але я вже прекрасно все розумів. Які справи у вихідних день?

От поки Оля вирішувала свої «справи» із якимось Олексієм, я складав свої речі і морально готувався до початку нового життя.

КІНЕЦЬ.