Коли я дізналася, що в чоловіка є інша, я дуже хотіла, щоб він залишився там за кордоном з нею жити, щоб не повертався додому. Та свекри вмовили, щоб я з дитиною їхала до чоловіка в Німеччину і намагалася зберегти свій шлюб. Я поїхала, але даремно
З Іваном я познайомилася майже 10 років тому.
Я була така щаслива, що й передати важко, літала немов на крилах від тієї радості.
Потім ми зіграли весілля, згодом у нас з’явилося дитятко.
Турбота і радість переповнювали мене. Так і рік минув.
Потім другий. Ми нарешті переїхали від свекрухи, яку я абсолютно всім весь час дратувала, адже геть нічим не могла їй догодити.
Я думала що так нам буде краще, але на цьому рай закінчився.
Івана мого як підмінив хтось. Він постійно у відрядженнях, вдома його ніколи немає.
Потім я почала помічати, як мій Іван потайки з кимось переписується. Зі мною він про це говорив неохоче, таке враження, що йому було взагалі не цікаво зі мною спілкуватися, наче й не було мене поряд.
Коли ж я якось заглянула в його телефон, то все відразу стало зрозуміло і без слів, пояснювати вже нічого не було потрібно.
В Івана з’явилась інша жінка, на жаль.
Дуже добре пам’ятаю я тоді його відмовки, як він викручувався, виправдовувався переді мною, як мене благала свекруха не подавати на розлучення, а зберегти сім’ю.
Мати чоловіка переконувала мене, мовляв треба пробачити заради збереження міцної сім’ї, заради дитини, адже у шлюбі у людей буває всяке.
І я пробачила Іванові його вчинок заради нашої дитини. А для себе зрозуміла, що більше я свого чоловіка не кохаю, він став для мене якимось зовсім чужим та далеким.
Але нічого доброго з того не вийшло, на жаль.
Знову були нові зради, Іван поводив себе не добре, він знав, що я все йому пробачу все одно.
Доборолась за своє місце під сонцем. Як же я чекала того моменту коли він їхав в чергове відрядження.
Я вже почала мріяти про те, щоб одного разу він залишився десь у тієї іншої жінки назавжди, і більше не повертався додому.
Я ненавиділа той час, коли він був удома, адже він лише втомлював мене. Я так втомлювалася, коли він був поряд, коли бачила його.
Так минуло п’ять років, даремно витрачених на чужу мені людину.
А якось одного разу Іван взагалі сказав мені, щоб я йшла з дитиною з дому.
Гроші і картки тоді він у мене забрав.
Я опівночі, зима, сніг, йшла з донькою до брата на інший кінець міста, адже навіть на таксі не мала ні копійки, а в брата було незручно просити.
А вранці чоловік примчав, не розуміючи де я поділася і що сталося.
Іван дуже вибачався, сережки золоті мені подарував, квіти, і я пробачила йому знову.
Батьки вмовили переїхати до нього в іншу країну, так як Іван працював закордоном. Я поїхала.
Чоловік мені обіцяв, що тепер все буде у нас добре, він зміниться, що він дуже любить і мене, і дитину, що все для нас зробить, хоче, щоб ми були щасливими.
Зробив. Він залишив мене в чужій країні з дитиною на руках.
Без роботи і засобів для існування, без жодної копійки в кишені я залишилася зовсім одна.
Вся справа в тому, що просто одного дня чоловік пішов на роботу і не повернувся.
Потім написав, що мене він вже й бачити не хоче. І що ми набридли йому.
Я не знаю що робити. Як далі бути. Як вчинити правильно. От що потрібно цій людині?
Їсти вдома завжди наварено, в будинку прибрано щодня, одяг випраний і випрасуваний, з друзями він теж скрізь ходить, я взагалі ніколи йому нічого не забороняла. А я дуже втомилася за всі ці роки. Хочу тиші і спокою. Хочу кохати і бути коханою.
Де ж це світле почуття, де людські відносини і чому люди не цінують те що їм дано.
Я не можу повірити в те, що жіночого щастя мені не зустріти, а так хочеться жити простим сімейним життям.
Як мені зараз діяти на чужині?
КІНЕЦЬ.