Декілька років тому, перед святами, мій чоловік Владислав розкрив секрет, який ледь не довів нас до розлучення. У нас була чудова сім’я з трьома дітьми, і ця реальність змусила мене замислитись.

Ми були одружені 17 років, і думка про те, що Влад може бути невірним, ніколи не спадала мені на думку. Однак я давно вже помітила його незвичайний смуток, спочатку приписуючи його поточним подіям.

Але насправді все було набагато складніше. Ближче до свят я вирішила поговорити безпосередньо з ним. Саме тоді він зізнався, що має позашлюбного сина Саша, якому вже 6 років. Мати хлопчика пішла з життя, і йому загрожувала небезпека потрапити до дитячого будинку.

Я була приголомшена. 7 років тому, коли, мабуть, відбувався цей роман, я не помічала у Владиславі жодних змін. Більше того, приблизно в цей час у нас народилася третя дитина.

Влад пояснив, що у нього був короткий роман із колегою по роботі , яка пізніше повідомила йому про дитину, але не висунула жодних вимог.

Він розплатився з нею, і вона поїхала до своєї матері. Влад вважав, що ця глава закрита, поки з ним не зв’язалася бабуся хлопчика, яка за станом здоров’я не могла доглядати Сашка, і що його можуть забрати до притулку.

Зіткнувшись із цим одкровенням, я була переповнена емоціями. Влад був невірний, а тепер ще й дитина. І все ж моє рішення було миттєвим: взяти дитину до нашої родини.

Влад не очікував такого рішення, але висловлював мені свою подяку та любов. Ми вирішили негайно привезти Сашка додому, щоби він зустрів свята з нами.

У результаті я вирішила пробачити зраду Владу та прийняти Сашка як рідного сина. Це рішення додало в нашу сім’ю четверту дитину, яку ми вже офіційно всиновили. Я задоволена своїм вибором, тому що вважаю, що кожна дитина заслуговує на сім’ю.

Незважаючи на біль від зради, я вибачила чоловіка і знайшла радість в обіймах Сашка, який швидко став невід’ємною частиною нашого життя.

КІНЕЦЬ.