Ми з чоловіком тривалий час намагалися заваrітніти, але всі спроби виявилися безуспішними. Як результат, ми вирішили відвідати дитячий будинок, щоб уси новити дитину.

Директор провів нам екскурсію, і нас одразу ж привабив маленький хлопчик на ім’я Влад.

Керівництво розповіло, що він мав тяжке дитинство, оскільки його батьки були алкоrоліками і жорстоко поводилися з ним.

Владу було лише два роки, а він уже лякався кожного звуку.

Перший день, коли ми привезли його додому, був дуже важким.

Мої батьки та родичі були раді його бачити у нашому домі, але хлопчик був наляканий і постійно мовчав. Навіть згодом Влад не зміг до нас звикнути та уникав будь-яких контактів із нами.

Ми втратили надію, що йому колись стане з нами комфортно, і подумували про те, щоб повернути його до притулку. Але одного разу моя свекруха, досвідчений педагог і психолог, запропонувала нам віддати їй Влада на деякий час. Ми погодились.

Не знаю, які методики вона застосовувала, але протягом трьох місяців Влад перетворився на щасливу та товариську дитину, яка дуже любила малювати.

Завдяки любові та терпінню свекрухи Влад нарешті почав почуватися з нами як удома. Минув місяць з того часу, як Влад почав відвідувати школу малювання, і в нього проявився талант до мистецтва.

Вчителі хвалили його, і ми не могли повірити, як далеко він просунувся у цій справі. Ми любимо Влада, і більше нізащо не повернемо його до дитя чого будинку.

КІНЕЦЬ.