Коли всі гості роз’їхалися після весілля доньки, і у квартирі настала, нарешті, тиша, Злата плюхнулася в крісло, витягнувши втомлені ноги. – Невже все? Думала, це ніколи не закінчиться. Звідки в нас стільки родичів? – Сподіваюся, Поліна не надумає вдруге виходити заміж, – бурмотів Сергій, відкинувшись на спинку дивана і заплющивши очі.

– Хоча, мені цей її Рома… Так собі. Могла б і краще знайти. – Аби її все влаштовувало. Нехай живуть так само, як ми, в любові та злагоді. – Ну так, ну так… Нехай живуть, – він злегка підвів повіки, подивився на дружину крізь вії і знову прикрив очі. – Я, до речі, поговорити хочу. Про нас. – Про нас? – Зрозумій мене правильно, – він сів, подавшись уперед, відкинув п’ятірнею з чола волосся, – Думаю, зараз саме час.

Дочка виросла, весілля відгуляли, можна нам тепер і про себе подумати. – Ти маєш рацію. Добре б відпочити з’їздити куди-небудь. Тільки не відразу, витратилися добряче. У кредит не хочеться залазити, підкопити треба. – З’їздити можна, звісно. Але я зараз про інше. Ти не подумай поганого тільки, я тебе дуже ціную. Але, розумієш… ми з тобою ровесники.

– І? – вона покосилася здивовано. Він зам’явся, підбираючи слова, але не знайшов нічого кращого, як просто сказати: – Адже не секрет, що жінки старіють швидше за чоловіків… Чоловік у сорок три – це молодий чоловік, а жінка… на жаль… – Ну дякую за комплімент, – вона напружилася, насупилася. – Тобто, ти хочеш сказати, що ми не підходимо одне одному? – Ні-ні, я не хочу розлучатися, – спробував він її заспокоїти.

– Ти гарна дружина, красива, хазяйновита. Як мама. Можемо жити, як жили. Але ж ми сучасні люди. Досить молоді. Ми не зобов’язані дотримуватися застарілих дідівських принципів. – Можеш прямо сказати, що ти хочеш? Сергій зітхнув глибоко, скосив очі вбік, немов соромлячись самого…але все-таки рішуче вимовив:– Я пропоную вільний шлюб.Вона спалахнула, встала, мовчки пройшла в спальню, знімаючи на ходу сукню.

Накинула домашній халат.– Тобто, ти будеш гуляти, а я, дивлячись на це, радісно посміхатися і називати твої зради вільним шлюбом? Молодець, чудово придумав!– Ти не розумієш, це інше. Адже ти теж не будеш пов’язана жодними умовностями. І я не буду проти, якщо в тебе особисте життя стане різноманітнішим.– Упевнений? – усміхнулася Злата. – Як ти це собі уявляєш?

Ти приведеш коханку, я – коханця, і всі тут будемо дружно урізноманітнювати своє особисте життя? Або по черзі? Графік складемо?Вона розреготалася, сіла, закинувши ногу на ногу, намагаючись приховати хвилювання і страх від того, що пропонував їй зараз чоловік:– А що, мені подобається. І готуванням, прибиранням по черзі займатися будемо, не все ж таки мені одній горбатитися.– Ні, я думаю, сюди нікого приводити не треба, – відповів Сергій абсолютно серйозно, – будинок, це наша тиха гавань.

Усі розваги на іншій території. А тут щоб можна було спокійно відпочити і розслабитися.– Куди вже ще більше розслабитися? – не переставала сміятися Злата. – Тобто, сюди ти приходитимеш їсти, відпочивати, чистити пір’ячко, щоб із новими силами урізноманітнити своє особисте життя? А хто тобі все це готуватиме?

У мене ж теж вільний шлюб, я правильно розумію?– Що ти все перебільшуєш і пересмикуєш? Багато хто зараз так живе. І ще гірше. Я ж не пропоную тобі втрьох, вчотирьох…– Ось за це окрема подяка. Чесно. Добре, хоч це не пропонуєш.Якби Сергій запропонував розлучення, Злата поплакала б і змирилася. Але на зізнання в коханні та міркування про вільний шлюб вона не знала, як реагувати, тому зайняла вичікувальну позицію.

Тим паче, що сама щиро кохала чоловіка і ніколи не уявляла поруч із собою нікого іншого.Після цієї розмови вони продовжували жити разом, намагаючись робити вигляд, що нічого особливого не відбувається.Обидва ходили на роботу, ввечері поверталися додому. Злата, як завжди, готувала вечерю.

Сергій приходив пізно, скаржився на тривалі наради і на недолуге керівництво.Це тим більше було смішно, адже працювали вони на одному підприємстві, і Злата прекрасно знала, що там відбувається.Він пахнув чужими парфумами і виглядав, як кіт, що об’ївся сметани.Вона все це помічала, намагалася пізніше лягати в ліжко, чекаючи, коли він засне.

А сама гарячково шукала вихід із цієї безглуздої ситуації.Але навіть поговорити з подругами про це вона не могла наважитися, не уявляючи, як їм усе пояснити, і в душі сподіваючись, що чоловік схаменеться і припинить свої пригоди.Однак незабаром усі знайомі вже знали про нові стосунки в родині Злати і Сергія.

Ймовірно, він же і проговорився.Подруги багатозначно посміхалися, деякі колеги-чоловіки почали відпускати жарти і робити недвозначні пропозиції.Злата все частіше почала ловити на собі оцінювальні погляди, і вже вирішила звільнитися, щоб хоча б не перебувати з чоловіком в одному колективі.

Вона вже зрозуміла, що розлучення неминуче, і готова була піти, але зупиняла серйозна ситуація з квартирою. Їхню трикімнатну було оформлено на Сергія, а свою однокімнатну вона продала, коли з’явилася Поліна, і вони вирішили збільшити житлову площу.І ось зараз, після двадцяти років шлюбу, виявилося, їй нікуди подітися.

Ні грошей, ні житла, ні роботи скоро не буде.А терпіти безлад, влаштований чоловіком, не було більше сил.Вона дочекалася закінчення робочого дня, написала заяву на розрахунок, віднесла на підпис директору, повернулася в спорожнілий кабінет і заплакала.– Ти де? – зателефонував Сергій, – Я вже вдома, а тебе немає. І їсти нічого.– У нас вільний шлюб.

Ти забув? Чи думаєш, тільки для тебе він вільний?– Попередила б. Я б купив що-небудь.– Магазин у дворі. Які проблеми?Вона поклала слухавку, продовжуючи сидіти. Додому йти зовсім не хотілося.– Добрий вечір, – заглянув Олег, системний адміністратор, – працюєте ще? Комп’ютер не вимикайте.

Він пройшов до інших столів, повмикав усі комп’ютери.– Плачете, чи що? – він сів верхи на стілець навпроти Злати. – Хто посмів образити таку красиву жінку? А хочете чаю з тортом? Я купив собі на вагу шматок, стрес заїсти. Люблю солодке.– У вас теж стрес?– Напевно, такий самий, що й у вас.

Чекайте, зараз принесу. Оновлення по мережі запущу тільки.Він пішов і, трохи згодом, повернувся з величезним шматком торта.– Сподіваюся, чайник у вас знайдеться?– Нічого собі, це ви один збиралися з’їсти?– Можна іноді трохи похуліганити. Знаєте, я теж нещодавно розлучився. Квартиру поки не знайшов, тут ночую, шеф дозволив.– Теж? Але я поки що…– Про вас усе знаю.

Та всі знають про цього вашого… Занесло щось Сергія. Пожаліє ще.– Ось і я зрозуміла, що всі знають. Тому звільняюся. Сил немає терпіти.– Вам не варто. Сергій піде.– З чого ви взяли? Він не говорив нічого такого.– У мене з шефом стосунки дуже хороші. Ми друзі багато років. Сірий трохи захопився. Дорогу перейшов там, де не треба, чарівний наш Дон Жуан.

Кабінет Олега був схожий на мікроквартиру. З холодильником, мікрохвильовкою і диваном він виглядав досить затишно.Олег встелив ліжко для Злати, а сам просидів усю ніч за комп’ютером, охороняючи спокій своєї гості.Наступного дня Сергій звільнився тихо, без відпрацювання. Але дуже голосно влаштував дружині скандал удома:– Де ти була? Вдома не ночувала!

Я обдзвонив усіх знайомих. Про що ти думаєш!– Я зобов’язана звітувати перед тобою? – здивувалася Злата. – Ти сам хотів цього, любий. І сам поводишся так само. Чи тільки на словах такий весь просунутий, прихильник вільних шлюбів?– Від тебе я такого не очікував.– Нічого собі. Ти вже визначся, чого хочеш, а то я заплуталася, не знаю, як і догодити коханому чоловікові.

Але про примхи чоловіка Злата більше не думала, тепер усі її думки були про Олега та їхні стосунки, що зароджувалися.Вона ніколи раніше не звертала уваги на цього довготелесого, нескладного, кошлатого програміста. Але того вечора подивилася на нього зовсім іншими очима. І він зізнався, що вона давно йому подобається.Як друзі по нещастю, вони зійшлися досить швидко, втішаючи один одного.

Через місяць вони проводили разом усі вечори, роз’їжджаючи містом у пошуках підходящого знімного житла.Нарешті, зупинили свій вибір на невеликій затишній студії недалеко від роботи.– Це гніздечко, думаю, нам підійде для початку сімейного життя.– Тобі не здається, що ми поспішаємо? – запитала Злата, швидше заради пристойності. Насправді, вона давно вже чекала цього моменту, з кожним днем дедалі сильніше прив’язуючись до Олега.

– Навіщо відкладати приємні події? По-моєму, між нами все ясно. До того ж, удвох і за квартиру платити простіше, – пожартував він.– Так прикро, що я продала квартиру . І навіщо піддалася на вмовляння? Завжди йому довіряла, була впевнена, що ми одне ціле.

– Подавай на поділ майна. Я теж подам. Може, нашкребемо собі хоча б на перший внесок.Після всіх шлюборозлучних процедур вони нашкребли на однокімнатну в новобудові.– Ніколи не очікував такої підлості від тебе, – Сергій був сильно обурений, – стільки років брехала про кохання і обдерла мене, практично без нічого залишила.

– Усе навпіл, за законом. І не брехала, а кохала. Але всьому буває межа. Ти захотів свободи й отримав. Насолоджуйся.

Вона не відчувала до нього більше жодних почуттів. Навіть сама собі дивувалася, як швидко зміг він їй стати чужим.Спеціально для сайту Stories

Він пішов насолоджуватися свободою.

А Злату хвилює зараз інше. Чи пізно ще мати дітей в її віці, чи все ж варто ризикнути?