– Щоб завтра тебе тут не було, – заявила мені донька мого вітчима, коли приїхала на похорон батька.

А я так розгубилася, що просто не знала, куди мені йти, адже інших родичів у мене не було.

Моя мама вдруге вийшла заміж, так у мене з’явився вітчим. Навіть коли мами не стало, а вітчим хворів, я його доглядала до останнього. Житла свого у мене не було, тому я сподівалася, що він свою двокімнатну квартиру залишить мені.

Про те, що у нього є рідна донька, я дізналася зовсім недавно. Вони не спілкувалися багато років, вітчим про неї і не згадував.

Все лікування я взяла на себе, хоча і сама я небагато заробляла, та я любила дядька Павла, і не могла його залишити наодинці, була з ним до кінця, і робила все від мене залежне.

Світлана приїхала, щоб попрощатися з батьком, вона ще встигла. Тоді я і дізналася, що у вітчима є рідна дитина. А він так розчулився її приїздом, що покликав нотаріуса і квартиру переписав на неї. Мені про це вони не сказали.

А коли вітчима не стало, мені Світлана з чоловіком вказали на двері.

Я розплакалася, і щиро зізналася, що мені нема куди йти.

– Ти ж працюєш, знімеш собі квартиру, – сухо порадила Світлана.

Навіть пообіцяла, що брат її чоловіка допоможе мені з переїздом, бо в нього є машина.

Оскільки часу в мене було небагато, то я знайшла перший “кращий” варіант, тобто найдешевший і зібралася переїжджати.

По мене і справді приїхав брат Світланиного чоловіка, Віктор. У нього була велика машина. Тоді я вперше щиро розсміялася, бо всі мої нажитки вмістилися в одну валізу.

По дорозі Віктор став мене про все розпитувати, я і розповіла йому все як було – що я доглядала вітчима, а квартира Світлані дісталася.

Йому ця історія не сподобалася. Я відразу помітила, що Віктор дуже відрізняється від Світлани і її чоловіка, якийсь він занадто людяний, на відміну від них.

Він допоміг мені занести сумку в ту кімнату, яку я для себе зняла, а потім оглянув все навколо і скомандував збиратися назад.

– Поживеш якийсь час у мене, а далі ми щось придумаємо, – сказав Віктор.

Я була настільки перелякана і вражена останніми подіями, що погодилася, подумала, що гірше вже точно не буде.

Яким же було моє здивування, коли Віктор підвіз мене до величезного будинку, і сказав, що він тут живе.

Перше, що мені кинулося в очі – це велика красива магнолія, яка якраз розцвіла. Краса була невимовна, я навіть не повірила, що тепер я буду жити тут

Ввечері за чаєм Віктор трохи розповів мені про своє життя. Він вдівець, сам виховує 10-річну донечку.

Вчинок Світлани і її чоловіка його аж ніяк не здивував:

– Ти на них не ображайся, просто вони такі люди, захланні, яким все мало і мало. Брат мій непоганий, але під впливом Світлани він дуже змінився, – пояснив мені Віктор.

Відтоді моє життя дуже змінилося. Спочатку я подружилася з донечкою Віктора, допомагала їй з уроками. А потім у нас з Віктором з’явилися стосунки, і хоч він старший за мене на 12 років, я прийняла його пропозицію, і стала його дружиною.

Світлана просто не могла цього пережити, сказала, що я все спеціально підлаштувала, коли зрозуміла, що мені не вдасться забрати квартиру її батька, я вирішила охмурити брата її чоловіка.

Віктор порадив не звертати увагу на її слова. Є такі люди, яких уже не зміниш. Головне, що ми щасливі. Я навіть і не мріяла про таке щастя, а воно взяло і сталося.

Джерело