Коли Вася вибрав собі за дружину просту дівчину, я була проти і навіть на весілля не пішла. А коли я усвідомила свою помилку, було вже надто пізно.

Коли Вася вибрав собі за дружину просту дівчину, я була проти і навіть на весілля не пішла. А коли я усвідомила свою помилку, було вже надто пізно.

Ми з чоловіком Васею сaмі із багатих сімей. Разом познайомилися виnадково. Навчалися в одному виші, а потім з’ясувалося, що ми з одного маленького містечка.

І навіть наші батьки знають одне одного. Тому, коли ми почали зустрічатися, то батьки були дуже раді, бо могли б об’єднати свої біз неси та збільшити доходи.

Я назавжди запам’ятала наше шикарне весілля. Було так гарно. У мене була наймодніша сукня, привезли прямо з Італії, стіл у нас був сповнений усіма смаколиками, навіть екзотичними стравами.

Гості були такі задоволені, потім ще роками згадували наше весілля. Над усім постаралися наші батьки. На весілля вони подарували нам велику квартиру у столиці.

Але ми з Васею не були ледарями, самі вчилися, старалися. Я працювала викладачем в університетах, Вася став професором. Ми мали дуже інтелігентну сім’ю. Потім у нас наро дився син Сергій.

Я давала синові все найкраще, престижний дитячий садок, найкращі вчителі, навчання закордоном. З віком ми з Васею вирішили переїхати до приватного будинку, ближче до природи.

А нашу велику квартиру віддали синові. Я була така щаслива, одне мене турбувало-вдало одружити Сергія. Зрештою син заявив, що в нього з’явилася наречена. Але коли він мене з нею познайомив, то я ледве не втра тила свідомість.

Я думала, що це буде дівчина наших кіл, але вона виявилася донькою простих роботяг на заводі. Я одразу заявила, що проти цієї дівчини.

Але Вася став на бік сина і благословив їхній шлюб. Я на весілля не прийшла , перестала спілкуватися з Сергійком, я не бачила своїх онучок. Я була сильно скривджена.

Хоча багато разів намагалася набрати номер сина, але гордість не дозволяла мені це зробити. А потім сталося нещастя. Васі не стало. Він не хво рів, але серце чомусь не витри мало. На nохороні я зустрілася із Сергієм уперше за 8 років. Наступного дня він прийшов до мене разом зі своєю дружиною та доньками.

Я розплакалася побачивши своїх онучок, вже такі великі, а я все пропустила, не бачила, як вони росли. Але головне, що все вляглося, тепер ми добре спілкуємось із сином. Шкода, що Вася цього не бачить, він був би дуже радий цьому.