Я ненавиджу матір свого хлопця. Коли Вадим тільки-но познайомив мене з нею, все було добре. Вона казала, що я їй сподобалася. Але через місяць ця жінка почала до мене ставитися типу “не води її до нас додому”.

Пізніше взагалі почала істерити і виганяти його жити до мене, погрожуючи тим, що наковтається чогось. Він, звичайно ж, завжди був на моїй стороні, як і його батько.

Мені було байдуже на її заборону, і я прийшла до Вадима додому. Коли ми сиділи в кімнаті, то при завантаженні його комп’ютер видав звук.

Його мати відразу почала кричати: «можна тихіше!». Хоча те, що вона сидить в іншій кімнаті, дивиться хокей і верещить — це нормально. Пізніше вона почала кричати батькові Вадима: «вибирай я чи вона». У результаті вона пішла з квартири та сиділа біля під’їзду.

Також, вона риється у мене в соц. мережах і загрожує посадити за щось (нібито я в 7 класу щось вживала) та за розпушення її сина, що є просто маренням.

Нещодавно я з Вадимом виходила з ліфта, і зустріли його мати, яка закричала: «я тобі казала не водити сюди цю дівчину, що гуляє?».

У мене в голові відразу виникло питання «це ж не я зраджувала своєму чоловікові з іншими, то хто ж з нас тоді гуляюча?».

Звичайно, я відповіла цій старій безробітній жінці, як слід. У майбутньому, якщо в нас будуть діти, я хочу, щоб вони думали, що в них тільки одна бабуся моя мама.

КІНЕЦЬ.