Щиро кажучи, я людина суворого виховання, так склалося в моєму житті.

Мої мама й тато ще з дитинства вкладали в мене доброту, чесність та порядність, хотіли, щоб доброю людиною я росла.

Так і я потім виховувала своїх власних дітей, адже вважала, що це дуже важливо та актуально.

Напевно, тому мене так вразило те, що я нещодавно дізналася про свою невістку, адже це мені дуже важко далося.

Зі своєю коханою дружиною мій син познайомився під час відрядження дев’ять років тому.

Він за професією агроном, а його фірма займалася полями та господарствами в селі досить віддаленими від нашого міста.

Там він і зустрів свою долю, жінку, на три роки старшу і в розлучену зі своїм першим чоловіком.

Коли вони вирішили одружитися, я не мала нічого проти майбутньої невістки.

При першому знайомстві вона мені здалася чесною і хорошою жінкою.

Ну, я і подумала тоді якраз, що, можливо, воно й на краще, що вона вже була один раз заміжня.

Значить, вона має досвід сімейного життя і зможе побудувати з моїм сином хорошу сім’ю.

А те, що вона трохи старша мого сина, теж вважала непоганим, адже думала, що вона значить мудріша жінка буде, бо молодь сучасна трохи легковажна, як на мене, у них зараз зовсім не ті інтереси, що колись у нас були і цінності сімейні зовсім інші.

Після весілля син переїхав жити до своєї дружини Ірини в село.

Для нього там знайшлася досить гарна робота з хорошою оплатою, і діти зажили в любові і благополуччі, як я про те завжди мріяла.

Єдине, що мене бентежило, що діти не радували мене появою онуків.

Коли з дня одруження минуло вже 5 років, то я стала хвилюватися і часто задавати їм це питання.

Але мій син з невісткою тільки оправдовувалися: мовляв, встигнемо ми ще з цим, хочемо для себе пожити хоч трохи і так далі.

І ось, на восьмому році їх сімейного життя невістка нарешті повідомила, що чекає дитину і ми стали чекати появи малюка на світ.

Коли прийшов час народження, діти приїхали до нас в місто, щоб бути ближче, адже тут і умови кращі і сервіс.

Згодом у мене з’явився довгоочікуваний онук. Здоровий та красивий такий хлопчик.

Я натішитися не могла цьому маленькому і такому рідному мені хлопчику.

Після виписки невістки додому син з дружиною ще на тиждень залишилися у нас погостювати, поки невістка повністю стане добре себе почувати.

У ті дні здавалося, що ніщо не зможе затьмарити нашу спільну яскраву радість.

Однак коли прийшов час дітям їхати в село, я допомагала їм збирати речі, пакуючи їх одяг і особисті речі, невістка сама доручила мені.

І тоді я, несподівано, натрапила на виписку і інші документи невістки.

Те, що я прочитала, дуже вразило мене. Виявляється, що у невістки вже була дитина від першого шлюбу, але вона дуже проблемна, у неї недобре здоров’я.

І Ірина, на той час, залишила його там, а додому повернулася сама.

Тепер я зовсім не знаю як на це реагувати, я тут же повідомила синові цю новину.

З’ясувалося, що мій син все дуже добре і давно знав, і попросив мене ніколи не говорити на цю тему з його дружиною.

Діти мої з онуком поїхали разом в село, я залишилася, і у мене залишився важкий осад на душі.

Мені здається, що я більше не зможу ставитися до невістки так добре, як раніше. Як би там не було, вона залишила своє рідне дитя, ще й у такій важкій ситуації.

Цій дитинці зараз десь більше десяти років. А мій син міг би і настояти, щоб розшукати зараз того малюка і допомогти йому, чим тільки можна.

Я, правду кажучи, дуже добре розумію, яка це важка ноша ростити таку дитину, але все ж, вона її рідна ця дитина.

Я розумію також, що вже нічого не змінити, але ніяк не можу перестати засуджувати свою невістку Ірину.

Як мені полишити ці думки, коли вони постійно самі лізуть мені в голову?

Адже рано чи пізно мені доведеться їхати в гості до онука і відповідно спілкуватися з його матір’ю. А я навіть не знаю тепер, як до неї заговорити.

Невже це нормально вона вчинила?

КІНЕЦЬ.