Після закінчення школи моя дочка переїхала до міста, де й залишилася і після навчання в університеті. У неї там уже були подруги, робота, орендована квартира, тож вона переїхати до нас назад не захотіла.

Рік тому донька вийшла заміж. Вони розкішну урочистість влаштовувати не стали. Разом досі знімають кімнату, живуть, ні на що, здається, не скаржаться, а треба б.

Так як мені до міста було далеко, аж 3 години їзди, я в гості до молодих не їздила, але коли у мене народився онук, вибору вже не було.

Я напекла улюблених пиріжків дочки та поїхала до них.

Те почуття, коли я дізналася і, можна сказати, навіть побачила становище в домі дочки, я не забуду, на жаль, ніколи. Думаю, якби дочка мені про це сказала по телефону, я б не повірила, але там все було наяву.

Загалом у дочки з чоловіком були окремі бюджети.

Вони й у холодильнику продукти зберігали на різних полицях та скриньках, і гроші у кожного були свої… Із загального у молодих були прізвище, дитина та квартира.

Як би по-молодіжному вони не мислили, для мене це неприйнятно, коли чоловік так поводиться по відношенню до своєї дружини і дитини.

Я б на місці доньки одразу подала на розлу чення.

КІНЕЦЬ.