Перший шлюб у моєї подруги Наталі видався невдалим, на жаль.

Незабаром після весілля з’явилася донька Іринка у неї.

Тоді був 1993 рік і вижити в ті часи було досить таки складно.

Моя подруга тоді, ще пам’ятаю, займалася торгівлею. Наталя купувала турецькі речі і продавала їх на місцевому базарі.

Потім почала сама їздити до Туреччини за товаром, казала, що так вигідніше виходить і знаходить нових продавців.

Тижневі відсутності дружини позначилися на міцності сім’ї, на жаль, і це правда.

Одного разу Наталка повернулася додому раніше, ніж планувала.

Зайшовши в свою квартиру, вона побачила чоловіка зі своєю кращою подругою.

Сумна історія. То був дуже важкий період в житті для Наталі, вона втратила і чоловіка, і подругу.

Після цього жінка вирішила, що в її житті чоловікам місця більше немає, вона присвятить своє життя собі і своїй донечці.

Вона зосередила всю свою увагу на забезпеченні безбідного дитинства для своєї дочки.

Наталя продовжила розвивати свій бізнес.

Коли він перестав приносити хороший дохід, одна компанія запропонувала Наталі стати її представником в Туреччині.

Наталя залишила доньку під опікою своєї мами, а сама поїхала за кордон.

Там вона познайомилася з чоловіком. Балкан, так його звали, працював у цій же компанії.

Він щиро покохав Наталю з першого погляду і незабаром запропонував їй вийти за нього заміж. Дівчина погодилася.

Весілля гуляли з шикарним розмахом. Спочатку в Туреччині, а потім в Україні.

Після весілля вони всією родиною переїхали до Туреччини.

Наталя там вже звикла, мала хорошу роботу, коханого чоловіка, який теж там працював, і все в житті її влаштовувало.

Єдине, що не подобалося Наталі в чоловікові – це його ревнощі.

Коли вона чекала дитину, вона з чоловіком приїхала в Україну. Дівчина хотіла, щоб у дитини було українське громадянство.

Подруга моя поїхала за покупками для дитини на речовий ринок, де сама колись торгувала. Чоловіка залишила вдома.

На ринку вона зустріла багато знайомих, довелося з багатьма поговорити, і додому дівчина повернулася пізно. А чоловік – влаштував їй сцену ревнощів.

Балкану не подобалося жити в Україні, але заради дружини, він погоджувався на все.

В призначений термін, в Наталі з’явився хлопчик. Трохи погостювавши у матері моєї подруги, щаслива родина повернулася до Туреччини.

До речі першу доньку Наталі, Балкан прийняв як свою рідну і вона почала називати його татом.

Зараз подруга живе в Туреччині, ми часто спілкуємося по телефону.

Але вона каже, що у чоловіка характер не змінився, він не любить, коли дружина з кимось спілкується, хоче, щоб Наталя вдома сиділа з дітьми.

Вона каже, що дуже скучила за Україною, хоче жити вдома, вже трохи грошей відклала собі. Пересилала весь час мамі і та зібрала 10 тисяч доларів для доньки.

Подруга радиться зі мною і чи варто розлучатися і повертатися додому. У неї там є все, вона багато живе, чоловік купує дорогі речі, делікатеси, але душа додому хоче.

А я сама не знаю. Що їй можна порадити?

КІНЕЦЬ.