Після весілля ми з чоловіком вирішили пожити у моїй квартирі, яка дісталася мені від бабусі. Ми разом заробляли цілком пристойно, на все нам вистачало. Ми ніколи не вели якісь рахунки, не записували, хто, на що і скільки може витрачати. Якщо цього місяця я заплатила за комунальні, то чоловік заплатить у наступному.

Продукти ми купували таким самим чином: хто що хотів, те й купував. Все змінилося після нapօдження дитини. Я пішла у декрет, чоловік став працювати один. Я розуміла, що йому одному може бути тяжко, тому сильно не нахабніла. Іноді просила чоловіка купити щось саме для мене. Він слухав мої побажання, записував, щоб не забути, і купував усе, що було потрібне.

Але моєї свекрухи це не подобалося: — Ти б зупинила свої апетити. Він один на всю сім’ю працює, а ти виставляєш список своїх бажань. -Взагалі-то я прошу зовсім небагато і те, що необхідно. Мій чоловік не скаржиться, так що не треба мене звинувачувати в чомусь. -Трошечки? А нова кофта тобі навіщо? Ти ж удома сидиш увесь день.

-І що мені тепер не можна собі кофту дозволити від того, що я вдома? У чому претензія? Так і проходили наші розмови зі свекрухою щодо грошей її сина. Але одного разу в шафці, коли я забиралася, випадково випав один зошит. Я її підняла і прочитала, що там ведеться рахунок: дата, продукт та вартість. Я придивилася і виявилось, що це все те, що я просила у чоловіка купувати мені після ոօлогів. Там було записано всі дрібниці, навіть засоби особистої гігієни.

Було відзначено все до останньої копійки. Коли чоловік прийшов з роботи, я жбурнула йому цей зошит в обличчя. -Це ще що таке? Що ти ведеш за рахунок, я не знала, що живу з таким жлобом. -Це про всяк випадок … Раптом ми розлучимося. Так, у мене є список того, що я купував тільки тобі. Не в будинок, не для дитини, а лише для тебе. Я маю повне право вимагати від тебе ту суму, на яку все це купив.

-Мало того, що ти дрібна людина, якій навіть серветки для дружини купити шкода. То ти ще й про розлучення думати почав! А нічого, що ти в моїй квартирі живеш, може мені з тебе оренду брати? Після цієї розмови зошит чоловіка кудись зник. Він змінився, став дбайливим. Свекруха підозріло перестала говорити зі мною про гроші. Але мені все одно не спокійно: не можу я тепер поруч із такою людиною перебувати – аж гидко.

Джерело