Скільки себе пам’ятаю, все своє життя я мріяла мати досить таки велику, дружню та міцну сім’ю.

Дуже хотіла вдало та щасливо вийти заміж так, щоб один раз і на все життя і ростити з чоловіком гарненьких діток і мати хороше майбутнє.

Мріяла просто завжди жити в гармонії та розумінні, щоб щастя було присутнє кожен день у нашому домі. Загалом нічого незвичайного, я думаю, що кожна дівчина мріє про це, кожна хоче сімейного щастя та затишку, адже хороший чоловік – це велике щастя для жінки.

З першим своїм чоловіком ми познайомилися, коли я вчилася на 4 курсі інституту.

Він здавався мені такий відважний, дорослий, допоміг вирішити проблеми з однокурсниками. А згодом запропонував мені зустрітися.

Звичайно на емоціях зі щирим почуттям вдячності я прийняла його пропозицію, адже ця людина мені здавалася дуже надійною і відповідальною, чого я не бачила у своїх однолітках.

Наші зустрічі стали все частішими, і часу разом ми проводити стали більше.

На навчання, звичайно, у мене стало зовсім не вистачати. Зате я знайшла своє кохання, і відчувала себе на сьомому небі від щастя такого.

Ту людину, з якою хочеться проводити вечори та зустрічати світанки щодня.

А з часом, несподівано, Андрій запропонував мені жити разом. Незважаючи на те, що моїм батькам це не подобалося і вони мені постійно говорили про це, я чомусь тоді погодилася на його пропозицію.

Почався сімейний наш побут. Десь мені здавалося, що ми не підходимо один одному та поспішили з рішенням, але похмурих моментів було набагато менше в нашому житті, ніж приємних. Але я була тоді молода та щаслива, навіть незважаючи на фінансові труднощі.

На жаль з роботою у Андрія вічно були проблеми якісь. Через 2 роки Андрій зробив мені пропозицію вийти за нього заміж, сказав, що це для нього буде справжнім щастям, коли я стану його дружиною.

Ну, не скажу, що для мене це стало повною несподіванкою, але все ж це сталося – мій Андрій таки наважився і, врешті, хоче стати моїм чоловіком.

Щастю моєму не було меж. Потім з’явилися розмови про дитину. Я дуже хотіла і підтримала бажання чоловіка стати батьками та мати справжню сім’ю, вже будувала плани на наше спільне сімейне життя.

У нас довго не було дитини. А потім мій чоловік і зовсім залишився без роботи, я дуже сумувала і була зовсім розчарована в усьому.

І ось сюрприз, я чекаю дитину саме в той час, коли у нас в сім’ї великі фінансові труднощі, ми самі ледве справлялися.

Дізнавшись цю новину, Андрій відразу пообіцяв мені влаштуватися на роботу. І почав робити якісь кроки. Тим часом продовжуючи підробляти. Він автомеханік, такі руки скрізь потрібні, але заробляв він, на жаль, не багато.

Я так чекала малюка, що мені було все навколо таким дріб’язковим та зовсім не важливим. В один день я помітила, що Андрій приходить з роботи ще пізніше ніж раніше, чого ніколи зовсім не було. Я завжди його чекала.

Відчуття того, що грошей нам не вистачає, було все хвилюючим для мене.

Після народження нашого дитятка стало змінюватися його ставлення до мене взагалі. Андрія немов підмінили.

Де той мій Андрій і подівся, який завжди йшов мені на допомогу? Який раніше йшов з роботи додому, щоб швидше зустрітися зі мною.

Тепер все було з точністю навпаки. На жаль. Чоловік просто став пропадати цілодобово. Я одна з маленькою з дитиною сиділа вдома, чекаючи його повернення, важко мені тоді дуже було.

Останньою краплею стало те, що він витратив всі мої гроші на банківській картці, сказавши що її десь втратив чи загубив, а сам зателефонував через півтори доби вночі, попросив забрати додому.

А на наступний ранок я зібрала всі речі і поїхала до своєї мами, адже більше не хотіла так жити і дуже потребувала якоїсь людської допомоги і підтримки, так, як весь час була просто цілодобово з дитиною сама.

Знадобився не один рік, щоб я зрозуміла, що не він був моїм помічником, а я вічно вирішувала його проблеми!

Навіть після того, як ми з Андрієм просто розлучилися, він не раз звертався до мене за допомогою. Я не відмовляла ніколи йому в допомозі, звичайно, адже він все таки батько моєї дитини, як би не склалося наше життя.

Адже дійсно любила цю людину, він батько моєї дитини, і я завжди вважала, що заміж треба виходити один раз.

На жаль, у мене не вийшло вибрати чоловіка, який разом зі мною мав би таке ж бажання бути щасливим у шлюбі зі своєю дружиною та дітьми. Я помилилася, на жаль, дуже серйозно. І зрозуміла це через кілька років.

А виявилося, що чоловік ще до розлучення знайшов собі іншу жінку, познайомився він з нею ще коли ми були в шлюбі. Зараз вони вже одружені, у них тепер своя сім’я.

Я не можу зрозуміти, чому він так вчинив зі мною? Адже ми жили добре, я в усьому йому допомагала, навіть коли він заробляв мало, завжди була справжньою опорою для нього, підтримувала в усьому. І отримала в замін лише зраду.

До сьогоднішнього дня я не розумію причину. В чому я винна? Чому Андрій так вчинив?

КІНЕЦЬ.