Далеко не легенда, що багато чоловіків важко переносять температуру 36,7, прямо доживають останні дні з цією температурою, а якщо у них бувають і інші «хвороби» начебто слабенької спини, то все, вважай все життя можна істерити, у тебе ж хвора спина, все тобі можна пробачити. Так у мене така ж історія. З Олегом я одружилася по любові.

За день до весілля він подзвонив і сказав, що зробить для мене і наших майбутніх дітей все, щоб вони ні в чому не потребували. Так він і зробив … до якогось часу. Коли ми дізналися про мою першу вагітність, стрибали від щастя, тримаючись за руки.

Ми завжди мріяли про велику сім’ю з 4 дітьми. Робота Олега нам дозволяла мріяти про таку пишноту. Народилася наша Маша. Ми з чоловіком в ній душі не чаяли. Робили все для неї. Хоче ляльку-купували дві, хоче на танці-домовлялися в той же день.

Потім я завагітніла вдруге. Олег прямо кричав від радості. Ми чекали синочка. Народився наш Марк. У Олега завжди була хвора спина. Йому було протипоказано піднімати тяжкості, але він якось не загострював на цьому увагу. Я дбала про нього, не давала піднімати покупки до другого поверху, але він мене не слухався. Коли Марку виповнилося 3, я завагітніла вже втретє. Ситуація та ж. Олег не стримував своїх емоції.

Протягом всієї вагітності він допомагав мені з домашніми справами і з усім іншим. Коли Семен народився, світ опинився в ситуації, від якої відходить досі. Через неї в офісі чоловіка скоротили майже 50% працівників, в число яких входив і мій чоловік. Сімейні фінанси різко скоротилися. У хід пішли наші накопичення. Коли Семен трохи підріс, я вирішила залишити дітей з чоловіком, а сама не тільки повернулася на свою роботу,

так ще й підробіток знайшла, як додаткове джерело фінансів. Олег в перший час відчував себе ніяково переді мною. Він шукав роботу за своєю спеціальністю, а на іншого роду роботу влаштуватися не міг – спина. Я заспокоювала його, говорила, що така ситуація в нашій родині буде не назавжди. Схоже, у мене це вийшло, адже Олег потихеньку адаптувався до свого становища. Тільки якось не так я собі це уявляла.

Чоловік перестав займатися дітьми, по дому нічого не робив, тільки влаштовував бардак і коли я поверталася з роботи, він нив, що у нього болить спина, діти вередують, а я погано справляюся з господарством – несмачно готую, не прибираюся і далі. Останньою моєю надією була свекруха. Я попросила у неї поговорити з сином і посидіти трохи з онуками.

У відповідь я отримала тільки підтвердження слів її сина і в добавок «у нього ж хвора спина, а ти, дружина, повинна піклуватися про чоловіка, а не посилювати ситуацію своєю невідповідністю». Я повернулася додому, зібрала речі чоловіка і відправила його до мами. Нехай мати сама подбає про сина. Зараз Машка мені допомагає і готувати, і за чистотою стежити, і з молодшими повозитися. З моїх плечей спало, напевно, 80% проблем.

Живемо відмінно. Діти у мене відповідальні, моєї зарплати більш ніж вистачає на якісне життя нам чотирьом. — Та ти пропадеш без нього. Що ти будеш робити з трьома дітьми? Ніхто на тебе не подивиться навіть, — кричала мені свекруха в обличчя, коли ми зустрілися перед судом. Виявляється, не так вже й погано бути розлученою з трьома дітьми.

КІНЕЦЬ.