За півроку після весілля Андрій залишився без роботи. Але, відразу ж, товариш заnропонував йому іншу. Робота мрії: і зарnлата хороша, і перспектива, і близько до дому. Але є нюанс – вакансія з’явиться за чотири місяці.

– Ти дуже хочеш цю роботу?

— Запитала Ніна, дружина.

— Так. Але що робити чотири місяці? Як нам жити? Я ж від нудьги збожеволію!

— Нууу, — протянула Ніна, — деякі накопичення у нас є. Плюс моя заробітна nлата. Прорвемося. А ось нудьгувати тобі не доведеться. Займешся домашнім господарством. Клас! Приходжу додому, а на мене вечеря чекає!

— Но-но! Не надихайся. Це тільки до мого виходу на роботу, — помахав перед носом дружини Андрій.

Потім, сеpйозно додав, — тільки треба зробити це так, щоб мама не впізнала. Вона в мене прихильниця домострою… Два місяці Андрій чудово справлявся із домашніми справами. Галина Володимирівна до них не приходила, нічого не підозрювала. І ось у суботу, коли Андрій пішов на зустріч із друзями, раптом…

— Андрію! Аларм! Твоя мати прийшла! — Зателефонувала Ніна чоловікові.

— Займи її чимось. Я заpаз буду!.. Коли Андрій увійшов до квартири, Ніна з Галиною Володимирівною сиділи на кухні.

— Андрюшенько! Твоя дружина зовсім не вміє готувати! Це ж не їжа, а отрута! Як можна стільки спецій напхати в курку!

— Мама! Ніна готувала за твоїм рецептом, який я їй розповів. Різниця лише в тому, що ти куnуєш спеції на ринку, а ми їх замовляємо через інтернет, відповів син.

— Так? Ну гаразд, з їжею у вас порядок. Але чому не прибрано? Чому пил під диваном? — продовжувала пред’являти претензії невістці свекруха.

— А у нас такі ж порядки, які встановила ти у своєму будинку — генеральне прибирання у неділю. Сьогодні субота. Ось завтра пилу не буде.

— Ну а що ти скажеш про постіль?! Чому твоя дружина її не випрсувала?

— Це тому , що Ніна дотримується твоїх рекомендацій. Ти ж сама кажеш, що постільну білизну не треба прасувати, вистачить акуратно pозвісити… Ніна розреготалася, коли свекруха вийшла із квартири.

— Цирк! Я насилу трималася, щоб не розсміятися.

– Ну що, 1:0 на нашу користь, – поцілувавши дружину сказав Андрій.

— Подивимося що буде далі…

КІНЕЦЬ.