Ми з Максом одружені два роки. Живемо на орендованій квартирі. Відкладаємо на початковий внесок по іпотеці. Природно, доводиться економити. Чи не шикуємо, але живемо нормально. Готую один раз на два-три дні. Ми і м’ясо їмо, і свіжі фрукти. З одягом те саме.

Не супер-пупер модні, але головне все чисто та охайно. Мої батьки з іnотекою нам доnомогти не можуть. Та я не сподіваюся на них. У чоловіка ситуація трохи інша. Батьки в нього баrаті. Живуть у іншому місті. Допомогти нічим не хочуть, але й ми не нав’язуємось.

Як я розумію, батьки Макса наказували словами: «Ти вже дорослий. Забезпечуй себе сам». І, судячи з того, що Макс не особливо прагне спілкуватися з батьками, це було сказано в різких тонах. Та й мені ця ситуація байдужа. Коли я виходила заміж за Макса, то нічого не знала про його батьків.

Нещодавно нас вирішила відвідати свекруха. — Дивно, — здивувався Макс. — Мама вирішила пожер твувати відпусткою на морі, щоби приїхати до нас. Чого це вона? Зустріли гостю нормально. Я курочку посмажила, овочевий гарнір, плов зварила. Фрукти. Червоне сухе. Але свекруха зморщила ніс, побачивши частування.

За столом Макс почав розповідати про наше життя. Сказав про те, що збираємо на житло, тому економимо. Почав далі розповідати, але свекруха перервала сина.

— Ви жебраки? Чому так живете? Чому «жебраки»? Не зрозуміло. — Не квартира, а клоповник! Носите чорт знає що! А це що?! Хіба це їжа?! Жах! Ми з Максом сидимо, очима плескаємо. Чому жах то? Так, осетрину не їмо. Чорну ікру теж. Їмо не на золоті, але ж нормальна їжа.

Чого свекруха істерuть? Свекруха голосила, хапалася за голову, а ми мовчали. І що примітно, скільки б не журилася свекруха, скільки б не рвала собі волосся на голові, жодного разу навіть не заїкнулася про доnомогу. Загалом, свекруха поїхала, а живемо все в тій же квартирі, їмо те саме, одягаємо те саме. І за ради чого вона приїжджала?

КІНЕЦЬ.