Сашко ріс у неблагополучній родині. Батьки розлу чилися, коли Сашко був першокласником. Батьку набри дли постійні гулянки матері, а матері kоханки батька. Батько пішов, лишивши квартиру. Мама їжі майже ніколи не готувала. Працювала вона у їдальні, мила посуд і завжди приносила котлети, макарони, ковбасу і навіть суп.

Просто ставила все у холодильник. Куди поділася їжа і хто з дітей її їв, вона не стежила. Не просять, отже, ситі. Сашко нена видів супи. Він розумів, що мама з тарілок зливала.

Наприклад, борщ був уже з розмішаною сметаною. Ця гидливість до борщу залишилася з ним на все життя… Сашко виріс, почав працювати, зустрів дівчину, одружився. Жити одразу вирішили на орендованій квартирі.

Лариса давно знала чоловіка і знала вже всі його уподобання в їжі. Готувала вона добре. З супів Сашко їв курячий бульйон. Ні борщ, ні інші супи Сашко не сприймав. Відразу згадував холодильник матері з каструлею рожевого… Свекруха вирішила у гості заглянути, онука новонародженого побачити.

Лариса на стіл накрила. Салати, м’ясо, риба, пюре. — А зустріч відзначити? – У нас нічого немає і не буде, – твердо відповів Сашко. — Ну, це добре, — відповіла мати. — Правильно. Я розумію, але не можу. Як у вас все смачно. Прямо як у ресторані. Тільки ось борщу не вистачає. Сашко дуже борщ любить. Не можна без борщу. Я ж раніше лише борщем їх годувала. А ти, мабуть, і не вмієш борщ варити.

— Мамо, Лариса вміє все готувати. А борщ я не люблю! – Як? Ти ж у дитинстві так добре їв його. – Борщ я ніколи не їв. І взагалі, всі супи не їв, що ти приносила. Найсмачніше, що ти готувала це варену картоплю. Просто картопля з сіллю. — А куди ж суп із холодильника пропадав? А інша їжа.

— Це ти спитай у своїх подруг. Ви ж разом їли завжди. І зараз, мабуть, також. Для матері це було відкриттям. Вона навіть не знала, що її син кохає, а що не кохає. Навіть не підозрювала, що син не їв її їжу. А вона так намагалася нагодувати його у дитинстві. Борщ, котлети, макарони. Вона робила все, щоб син думав, що їжу готує вона.

Суп у каструлю, котлети у сковорідку. А син усе знав. Знав і не їв. — Добре мама. Забудь. Пережили. — Пощастило Сашку, а смачно як усе. Молодець. І встигаєш усе. — Похвалила свекруха невістку… Виявляється, жити можна і без борщу. Головне розуміти одне одного.

КІНЕЦЬ.