Я і чоловік, Максим, як завжди, проводили вечір за вечерею та обговорювали плани на вихідні. Раптом ми почули стукіт у двері. На порозі стояв наш сусід Олександр з посмішкою на обличчі.

– Привіт, сусіди! Сподіваюся, не заваджу, – сказав він, заходячи до нашої вітальні.

–Звичайно, ні! Раді бачити! – обізвався Максим, і я кивнула на знак вітання. Сусід трохи повагався, а потім простягнув Максимові великий конверт.

– Ось, Максиме, це тобі .

Я хотів висловити свою подяку за одну ідею, яку ти мені підказав кілька місяців тому. Ця ідея допомогла мені розбагатіти, і я захотів віддячити тобі, – сказав Олександр.

Ми з Максимом обмінялися поглядами, сповненими подиву. Мені було безперечно цікаво дізнатися, про яку ідею йдеться.

–Олександре, це так несподівано та щедро з твого боку! Ми навіть не знаємо, що сказати, – прошепотіла я, відчуваючи, як серце б’ється швидше.

– Ні-ні, не варто подяки.

Це ніщо, порівняно з тим, що ти запропонував. Коли ти порадив мені інвестувати у нову технологічну компанію, я навіть не підозрював, який успіх вона принесе, – відповів Олександр.

Максим усміхнувся, а я відчула гордість за свого чоловіка.

– Ну, я радий, що моя порада виявилася корисною, – сказав Максим із вдячністю в голосі.

Олександр сів на диван, і ми почали обговорювати його новий успіх. Виявилося, що компанія, яку він інвестував, розробила інноваційне програмне забезпечення, яке стало популярним і приносило високий прибуток. Завдяки цьому інвестиційному кроку Олександр зміг значно збільшити свій стан.

Поки ми розмовляли, мої думки відлетіли у минуле, і я згадала, як чоловік довго вивчав ринок та пропонував Олександру різні варіанти інвестицій.

Здавалося, що це були просто звичайні розмови про фінансові питання, і я ніколи не підозрювала, що одна з цих ідей може призвести до такого значного успіху.

– Але все ж таки, Олександре, я не можу прийняти такий щедрий подарунок, – сказав Максим, перебираючи гроші в конверті.

-Не хвилюйся, Максим. Ти допоміг мені, і я хочу віддячити тобі в такий спосіб. Візьми це як знак моєї вдячності, – наполягав Олександр.

Максим нарешті посміхнувся і простяг руку, щоб потиснути руку сусіда.

– Дякую, Олександре. Ти справді робиш мене щасливим. Я радий, що моя ідея допомогла тобі, – сказав чоловік. У той момент я відчула, що наш сусід – не просто багата людина, а й чоловік зі шляхетним серцем.

Його жест по-справжньому зачепив мене. Я побачила сусіда зовсім у новому світлі – як людину, готову визнати подяку і поділитися своїм успіхом з тим, хто допоміг йому досягти цього. Цей досвід навчив мене цінувати не лише матеріальний добробут, а й людську доброту та щедрість.

КІНЕЦЬ.