Згадала, як працювала у державній структурі. Тоді для мене усі обмеження були нормою. А тепер оглядаюсь назад і мені не зрозуміло, чому рядовий співробітник не міг зайти до приймальні, де сиділа секретарка, і залишити в неї документи на підпис?

Навіть за дорученням начальника потрібно було попередньо дзвонити і погоджувати з секретарем, коли можна підійти (вона могла пити чай-каву, палити, балакати по телефону і начхати, що її начальник піде і не підпише — винний будеш все одно ти).

Навіть заступників начальника відділу пускали до приймальні до секретаря за попереднім записом. Чому в одній структурі на поверсі у керівника стояла охорона і тебе не пускали навіть у загальний коридор на поверсі, він же просто чиновник на певному місці, а не божество (не хочу богозневажати, але вибачте).

Чому в іншій організації на той поверх, де сидить зам. керівника чи керівник були окремі електронні перепустки, у ліфті, щоб піднятися на поверх спеціальний ключ, у начальників лише деяких відділів? Чому якщо співробітниця йшла на роботу і раптом приїжджала одночасно керівник, її грубо відтісняли чоловіки-охоронці від входу в будівлю, і ти мала чекати, щоб вона зайшла в будівлю, дочекалася ліфт і поїхала на ньому, а це 15- 20 хвилин?

А ти стоїш під дверима будівлі та чекаєш, коли співробітник на вході тобі махне, мовляв, можна, а потім писала пояснювальні за запізнення? Чому якщо заступник. керівника був до твого начальника він приходь з охороною? Немов начальник чи рядові співробітники (переважно жінки) щось йому зроблять?

Чому коли скидалися співробітникам на День народження (у нас була ставка по 100 гривень) і в одному місяці в один день було відразу троє іменинників, решта далі по 300 грн з розрахунку ділимо на 3, начальник відділу розподілила гроші в конвертики не порівну, комусь вона поклала побільше, комусь поменше?

Чому начальники інших відділів навіть не відповідали на твоє привітання, якщо ти їх зустрічала в коридорі, а тільки дивилися на тебе, як на пусте місце? Але натомість у моєї начальниці була подруга з іншого підрозділу, ніколи не відповідала на «добрий день», я з  нею одного разу не привіталася, коли зустріла на сходах, а вона пішла до моєї керівниці і закотила скандал: «Що вона про себе уявила ? Хто її виховував? Бидло необтесане і батьки її свині, не навчили, що вітатись треба! Пройшла ніби не бачить».

Мене викликали, на зауваження я відповіла: «Чому я маю з Вами вітатися, якщо ви не відповідаєте?». На що була відповідь: “Я начальник, а хто ти, щоб тобі відповідали, ти тут дрібниця, порожнє місце”.

Правда, потім я звільнилася і зустріла цю бабу в магазині, в черзі в примірочну, вона витріщалася на мене на всі очі, а я подивилася на неї як на порожнє місце і в черзі в касу не пропустила її вперед. Вона намагалася мене обігнати, а її ліктем відтіснила.

А про людей за вікнами й казати не хочеться! Ти для багатьох ворог і крахобор, світла в будівлі немає, ти винна, комп’ютер завис, ти винна, не всі звичайно так поводилися, але багато хто. Пам’ятаю, прийшов чоловік, я йому все пояснила ввічливо, все у нього прийняла, він мені дякую, дякую, ви так добре працюєте, швидко, ось я розумію нормальні люди.

А потім вийшов і написав на мене скаргу з вимогою покарати. Зробив це він, щоб поглузуватись, а мене покарали, перевірками закатували, і керівництво було на боці того, хто поскаржився, а не на моєму, незважаючи на відеокамери навколо. Чому так? Може у когось був сумний досвід поділіться.

КІНЕЦЬ.