Ми, з дружиною та сином, живемо у двокімнатній квартирі. Максим ріс спокійною дитиною, у нас ніколи не було з ним проблем. Скільки пам’ятаю, його завжди хвалили вчителі, і в університеті він теж був зразковим студентом. Після закінчення університету Максим почав зустрічатися із Катериною.

Ми не заперечували його шлюбу з цією дівчиною, не нам же з нею жити. Вони зустрічалися, а потім Катерина запитала руба: або вони одружуються, або розходяться.

Максим не хотів втрачати свою дівчину і зробив Катерині пропозицію. Тоді постало питання, де проживатимуть молодята.

Батьки нашої невістки проживають у далекому селі і Максим із Катериною туди їхати не хотіли, тому син запитав, чи можна пожити у нас, поки вони назбирають грошей на власне житло. Я був проти, але моя дружина мене вмовила.

Ми переселилися в маленьку спальню, а для молодят підготували вітальню. Катерина з першого дня почувала себе господаркою цієї кімнати. Вона навіть не радилася з нами з приводу того, чи можна переставити меблі, або поклеїти шпалери. Деякі речі, які їй не подобалися, вирушили до підвалу.

Людмила була проти такого стану подій, вони з Катериною посва рилися та все зробили так, як сказала моя дружина. Так ми прожили кілька місяців і почали готуватися до святкування Дня Народження Людмили. У день святкування у вітальні ми поставили стіл, Людмила накрила його, Катерина ходила із кислим обличчям.

Нарешті, зібралися гості та коли мова зайшла про онуків, Катерина сказала, що поки вони живуть з нами, цього не буде. Адже від Людмили немає жодної допомоги, вона перешкоджає їм жити так, як хочеться, втручаєтся у їхнє життя (що є абсолютною бре хнею).

І взагалі, через нас вони з Максимом постійно сва ряться. Всі гості раптом замовкли і Максим почав шепотіти на вухо, щоб дружина негайно припинила цей цирк. Того вечора гості довго не сиділи, бо у всіх був зіnсований настрій, особливо моя дружина.

Вранці я покликав на розмову сина і сказав, щоб вони якнайшвидше знайшли нове житло, бо жити під одним дахом із його дружиною я не бажаю. Вони так і зробили і поїхали від нас. Ось як від своєї доброти постра ждала моя дружина.

КІНЕЦЬ.