Мій єдиний син нещодавно одружився вдруге. Йому 40, невістці Ганні – 25. Не можу сказати, що в мене чудові стосунkи з новою невісткою. Вона молода, норовлива, часто показує свій характер. Ще й сина тримає під підбором. Не думала, що він стане таким . Місяць тому син нас ощасливив новиною – Ганна ваrітна.

Ну, моя перша думка була «лихо вона за Андрія взялася, що так залетіла», але не стала цього говорити. Дуже зра діла, що ми матимемо онуку. Так ліkар на У ЗД сказав. Я хотіла, щоб Андрій назвав дочку на честь своєї покійної бабусі, моєї мами.

Ім’я досить рідкісне у наш час, але гарно звучить – Агафія, Гафійка чи Гася ласкаво. Приготувала для гостей стіл, щоб відсвяткувати таку радісну новину. Однак, коли до нас у гості приїхали син та невістка і я запропонувала цей варіант, то почула лише глузування.

– Що? Ви ще її Параскою назвіть! — хихикнула за столом Ганна. — Чому? Агафія досить красиве ім’я для дівчинки. Так звали мою покійну маму.

— Воно надто сільське. Не хочу, щоб мою дочку потім у школі через це ім’я дражнили! — Ну, а як ви хочете назвати дочку? — Кетрін. Або Мелані, або Енжела.

Нині можна називати такими іменами. Я дуже засмутилася, коли почула глузування невістки. Ось у неї прізвище Петренка. А вона вигадує якісь імена на англійську манеру. Але мене образила поведінка сина. Адже бабуся так виховала його добре, постійно він їздив до неї до села у дитинстві.

А тут якась соплячка глузує з її імені. Андрій сидів неначе води у рота набрав. Приkро за мою маму. Адже Андрій знав, що я дуже хочу назвати онучу на честь покійної мами.

А як він любив їздити до бабусі Гафії до села. Ну, не міг жити без бабусі, чесно! Її більше любив, ніж мене. Але як тільки Ганна почала насміхатися з її імені і пам’яті — промовчав. Со ромно за сина, дуже со ромно…

КІНЕЦЬ.