Коли рідними стають тільки у скрутний час

Мій син майже десять років тому одружився з розлученою жінкою, яка вже мала доньку від першого шлюбу.

Чудова дитина на ім’я Христина. Або, як лагідно кликала її мати, Христя.

Я прийняла її як рідну онуку. Ніколи не поділяла дітей на рідних та не рідних. Завжди допомагала сім’ї сина – чи то грошима, чи доглядом за онуками, щоб вони з дружиною могли відпочити.

З невісткою у нас були рівні стосунки: ми не сварилися, але й особливої близькості між нами не було.

Біологічний батько Христини справно платив аліменти, але жодного разу не захотів зустрітися з донькою. Виховував її мій син – і робив це з усією любов’ю, як до рідної дитини.

Рік тому Христина вийшла заміж.

І що ж ви думаєте?

На весілля нас із сином не запросили.

Сказали, що свято лише для членів родини.

То виходить, ми з сином – чужі?!

Я ще могла б зрозуміти, що вони не хочуть мене там бачити. Але мій син – чоловік, який десять років ростив Христину, був для неї батьком у всьому, окрім крові? Він теж «не родина»?!

А от біологічного батька, який відбувся лише аліментами, запросили…

Я була вражена.

Мені було боляче, адже я справді любила Христину як онучку, ніколи не робила між дітьми жодних різниць. Але я вирішила промовчати, щоб не зіпсувати відносини з сином.

Він теж проковтнув образу, хоча я бачила, як це ранить його.

Минуло два місяці після весілля, і я отримала у спадок однокімнатну квартиру. Вирішила здавати її в оренду – це була чудова допомога до моєї пенсії.

А кілька днів тому мені зателефонувала невістка.

З ніжним голосом повідомила, що Христина вагітна, і що молодій сім’ї немає де жити. Грошей на оренду вони не мають, і вона попросила мене пустити Христю з чоловіком у мою квартиру.

Отже, коли гуляли весілля – ми були чужі.

А як стало скрутно – я знову «рідна бабуся»?!

Як це назвати?

Я нічого не відповіла їй одразу. Але думаю відмовити.

Хтось може сказати, що не варто ображатися, що треба пробачити.

Але я не бачу сенсу знову дозволяти людям використовувати мене.

Я навіть дивуюся, як мій син зміг продовжувати жити з цією жінкою після такої зневаги.

Що ж, тепер нехай допомагає своїй «родині» сам.

КІНЕЦЬ.