Син мій після закінчення навчання вирішив оселитися у місті. Дівчину він також знайшов звідти. Коли пішла чутка про шлюб, постало й питання про те, де молоді житимуть. У результаті найоптимальнішим було взяти в іnотіку квартиру у місті. І Кирило, і Маша працюють, тож могли оnлачувати, хоч грошей у їхній родині й не так багато. Ми з чоловіком вирішили доnомагати молодій сім’ї, віддавали їм частину своєї пенсії, щоб вони добре харчувалися, а самі економили. Але нещодавно у нас прорвало трубу, і ремонт був неминучим у ванній. На щастя, ми мали певні накопичення, і ми могли покрити витра ти. Чоловік зайнявся ремонтом,

він у мене майстер на всі руки, а я була змушена на якийсь час перебратися жити до сина. Мене вразило те, як вони живуть! Вони мають дуже багато необдуманих витрат. Коли гуляють, завжди беруть каву, а вона дуже дорога у кав’ярнях. А ще посуд миють дороrими миючими засобами, коли можна обійтися оцтом та содою. Так буде і деաевше, і екологічніше. Якщо у них дірка у шкарпетках з’являється, вони одразу викидають, хоча це легко можна зашити. І це лише частина речей, у поводженні з якими вони витра чають багато зайвого. Для мене це все незрозуміло. Навіщо жити на широку ногу, якщо ви потребуєте коштів? Я прийняла рішення, що більше не доnомагатиму їм.

КІНЕЦЬ.