Років до двадцяти Віра жила з батьками у цій трикімнатній квартирі. Потім заваrітніла та наро дила. Але чоловіка в неї не було. Лаяли батьки, звичайно, але потім змирилися. Заміж так і не вийшла. Син виріс. Відслужив. А потім почалися чорні смуги. Спершу не стало батька, а невдовзі й мами.

Свого чоловіка вона дуже любила. Син вів розгульне життя. Як вона тільки не намагалася позбавити його цієї звички — все марно. Віра чекала на нього пізно і в не кращому стані, але син прийшов вчасно і нормальний.

Дістав із кишені гроші: – Тримай, мамо! Я жодної гривні не витратив. Щодня даватимеш мені на обіди.

Це був один із найщасливіших днів у її житті. Того дня син привів додому свою дівчину. Він набрав у чайник води та поставив на газову плиту, а дівчина запропонувала: – Давайте, я допоможу!

— Навіщо? – намагалася заперечити господиня.

— Ти ж наша гостя.

— Допоможи, Світлано! – весело вигукнув син. Віра відчувала, що син не просто так навів цю дівчину, і так хотілося розпитати її про все. Щойно вони сіли за стіл і поставила перше запитання: — Світлано, ви зі Стасом разом працюєте?

— Так, — здивовано промовила дівчина.

— Віра Павлівна ви прониклива людина.

— Мамо, ми тобі не сказали головного, — син направив розмову в потрібне русло. Він оголосив, що вони завтра йдуть до РАГСу. У матері сльо зи з очей полилися від радості: — Які ви молодці!

— Мамо, ми після весілля тут спочатку поживемо?

— Звичайно!

У нас три кімнати всім місця вистачить. Син одружився. Весілля було пишним. Світлана одразу почала називати свекруху мамою. Адже вона була з дитбудинку, мами в неї ніколи не було.

Щаслива Віра Павлівна з нетерпінням чекала на онуків, але невістка цілий рік не могла заваrітніти. А потім почалася для матері найчорніша смуга в житті . Того вечора син прийшов із роботи пізно. Бурмочучи щось собі під ніс, він ледве дійшов до спальні і ліг на ліжко.

Мати з невісткою схвильовано дивилися один на одного, відчуваючи, що їхнє щасливе життя закінчилося. І воно справді закінчилося. Стас став вживати алкоголь дедалі частіше.

Його вигнали з роботи. Після цього його вже не бачили. Так тривало рік. Того ранку Світлана прокинулася рано з якимось тривожним передчуттям. Обережно зайшла до його кімнати одразу з вигуками вибігла. Син був непритомний. Незабаром його не стало. Він занапастив своє життя.

КІНЕЦЬ.