Так вийшло, що Ліду бабуся з дідусем любили більше, ніж її молодшу сестру, але це не було зовсім необґрунтовано. Просто вона завжди навчалася на одні п’ятірки і вже у дев’ятому класі знайшла підробіток і фінансово від батьків не залежала.

Марія була зовсім іншою. У неї в голові завжди були виключно гулянки, вечірки, хлопчики. Вона і в університеті повністю сиділа на шиї батьків.

Бабуся з дідом давно вирішили, що свою квартиру в центрі залишать старшій онучці. Їх не стало, коли Ліда навчалася на п’ятому курсі університету.

Дід сильно захворів і швидко згас, бабуся не витримала втрату коханого і вирушила слідом. Після того, як Ліда стала одноосібним власником квартири в центрі, між сестрами пробігла чорна кішка. Ліда тоді вже працювала на престижній роботі. Шкільні підробітки дозволили знайти хорошу роботу.

Батьки тиснули на Ліду, вмовляючи розміняти квартиру на дві однокімнатні, щоб влаштувати і сестру. Але Ліда тоді вже знала ціну грошам і категорично відмовилася.

На другому курсі Марія заваrітніла та збиралася заміж за однокурсницю. Молода сім’я не мала даху над головою. Батьки тоді знову почали докучати старшій дочці, мовляв, вона зобов’язана прийняти сестру.

Ліда на цей рахунок мала свою думку: -А вона головою думала чи чим? Навчання тепер коту під хвіст. Навіщо заводити дитину, коли немає ні подвір’я, ні кола?

Чому я маю через її дурість віддуватися? Але батьки дуже наполягали. Тоді Ліда погодилася поступитися квартирою молодятам на два місяці, поки чоловік сестри не знайде роботи.

А сама поїхала у відпустку, щоб не тіснитися у квартирі. Коли приїхала, побачила, що жодної роботи вони навіть не намагалися шукати, живуть за рахунок батьків.

Вона тоді речі сестри та її чоловіка викинула з квартири. Після цього родичі із нею не спілкуються. А Марина із чоловіком досі живе з батьками Марини.

КІНЕЦЬ.