Коли сім’я із nроблеми зі здоров’ям переїхала до нас у село, сусіди почали обговорювати їх. Але наступного дня на всіх нас чекав сюрприз.

 

Десять років тому до нас у село заїхали нові сусіди. На той момент я не розуміла, навіщо цій особливій родині будинок із ділянкою. Ренат – так звали голову будинку, він був на візку. Як я пізніше дізналася, він колись потрапив у ДТ П, після чого втратив кінцівки. Дружину Рената звуть Мая, вона жінка кульгава.

Ходила з паличкою, не літня вона ще була. Син у них теж шкутильгав на одну ногу. І лише дочка була здорова, висока баба з жвавим маленьким сином. Переїхали вони з міста до нас, жили багатоповерхівкою до цього.

Потім міське життя набридло, і сім’я перебралася до нас. Коли вони заїхали, я думала, що ділянка як завжди запуститься. Але на моє здивування, вже наступного дня Ренат на своєму візку вміло роз’їжджав городом і зрізав бур’яни.

Через три дні вся сім’я вже садила врожай, а через місяць вже було видно перші вершки. Тішилися за врожай навіть ми – сусіди. Згадую випадок, коли їм на вантажівці привезли цеглу. Тієї ночі ми з чоловіком уже лягали спати, як почули стукіт. Виглядаємо, там Ренат із сином своїм із ліхтариком стоять закладають цегляну доріжку. Думаю, які ж вони молодці.

Для продолжения статьи перейдите на следующую страницу в низу⇩