Скільки я пам’ятаю, то все своє дитинство і юність росла в бідній сім’ї.

Наші батьки були дуже добрі люди, старалися заробити для нас, як могли, але часи тоді були дуже важкі для багатьох, тому, звичайно, росла я не у великих статках.

Але я ще з дитинства поставила собі за ціль, що коли я вже виросту, то сама матиму все, що забажаю, і батьків не залишу ніколи на самоті, допомагатиму їм у всьому, адже дуже люблю та ціную їх та їхню турботу.

Після отримання диплома, коли я закінчила навчання, то відразу вирішила зосередитися на побудові своєї кар’єри, щоб забезпечити собі хороше майбутнє.

Я пройшла стажування в хорошій фірмі і офіційно працевлаштувалася на досить таки хорошу роботу.

Практично весь свій час я приділяла лише роботі, повністю присвятила їй всю себе.

Завжди дуже відповідально ставилася до всіх доручень керівництва. Намагалася раніше всіх здавати презентації та звіти, а також не лінувалася затримуватися допізна на робочому місці.

На роботі всі бачили, що я дуже стараюся, роблю все, і навіть більше, що від мене потребує моя робота.

Природно, що мої старання не сховалися від очей начальства.

Вже незабаром мої старання оцінили і я отримала своє перше підвищення на роботі, відповідно, що й заплата моя стала більшою ніж була.

Я запросила свою сестричку в ресторан, щоб відзначити цю хорошу подію. Там я і познайомилася зі своїм майбутнім чоловіком.

Він запросив мене на повільний танець і сказав, що я йому дуже подобаюся, а він закохався з першого погляду, я саме та, про яку він мріяв все своє життя. Я теж відчула, що ця людина дуже мені близька, наче все життя я знаю його, хоча лише познайомилася з ним.

В кінці цього вечора ми обмінялися номерами телефонів та відтоді почали спілкуватися.

Наші відносини з Олегом розвивалися дуже стрімко та вже через кілька місяців ми почали разом жити.

Через рік Олег зробив мені пропозицію вийти заміж, і ми зіграли пишне весілля.

На весілля гроші я відкладала не один рік, адже мала велику родину і хотіла з ними розділити свою радість, хотіла запросити всіх найрідніших людей, що в найщасливіший день вони були поруч зі мною, адже у нас була дуже дружня родина.

Весілля було дуже гарним та теплим, але не тому, що я хотіла похвалитися перед друзями, а тому, що майже вся моя родина з села, ми всі цінуємо і допомагаємо одне одному, я хотіла, щоб для них це свято запам’яталося на все життя, як і для мене.

Я щиро хотіла, щоб вони розділили зі мною найщасливіший день в моєму життя, адже ціную наші родинні зв’язки та традиції.

Батьки дуже раділи, що мені в житті поталанило більше ніж їм, вважали, що я матиму добре майбутнє.

Відповідно на дорогі подарунки від родичів я і не розраховувала, адже доходи в селі маленькі, але мені було дуже приємно, що прийшли найрідніші люди, і всі щиро бажали мені щастя.

На наше свято прийшли усі запрошені, ніхто не відмовився. Цей день пройшов дуже весело, у щирій атмосфері, нехай і без дорогих гламурних суконь на жінках, але зі світлими посмішками і щирими побажаннями щастя та добра.

Я дуже ціную свою родину і раділа бачити кожного, у нас така тепла атмосфера була.

Згодом я дізналася, що чекаю дитину і скоро стану мамою.

Ми з Олегом були раді цій події, оскільки завжди хотіли мати повноцінну сім’ю. Заради виховання нашої дитини мені навіть довелося провести певний час у декреті.

Однак потім я з новими силами повернулася до своєї улюбленої роботи, яка, як раніше, приносила мені хороший дохід. Вже незабаром змогла адаптуватися до нових умов і стала знову цінним співробітником в фірмі.

Я дуже багато сил віддаю роботі, стараюся в усьому, тому моя зарплата з часом лише зростає.

Більш того через 3 роки я отримала посаду заступника директора нашої фірми та гарну оплату за це, про такий кар’єрний ріст можна лише мріяти.

Однак, незабаром, у нас стали погіршуватися відносини з моїм чоловіком, чого я зовсім не очікувала.

Олег працює звичайним продавцем в магазині побутової техніки. Логічно, що його дохід значно менше ніж моя досить таки чимала, а тим паче, як для жінки, зарплата. Але у нас все одно загальний бюджет в сім’ї, який ми ведемо спільними зусиллями.

Та останнім часом чоловік почав скупитися через будь-якої дрібниці, чого я зовсім не розумію, адже він не був таким раніше.

Все почалося з того, що він не хотів мені купувати нове пальто, яке коштувало 6 тисяч гривень.

Говорив, що старе недостатньо зносилося і що наступний сезон я ще точно можу в ньому ходити, воно дуже гарно виглядає, нового мені ще років п’ять не бачити таки.

Мені було дуже важко донести до нього свою думку, що я повинна мати представницький вигляд, оскільки займаю керівну посаду, я жінка, яка щодня ходить на роботу, і вже багато років добре заробляє.

А останню свою відпустку я збиралася провести десь на Закарпатті. Однак він вмовив мене скасувати цю поїздку.

У підсумку ми провели її вдома.

Потім Олег відмовився святкувати десятиліття нашого спільного життя в тому ресторані, де ми познайомилися. Пославшись на те, що там занадто завищені ціни.

А нещодавно моя молодша сестра виходила заміж, весілля мало бути в селі, відповідно, як завжди, мали на весілля запросити всю нашу велику родину.

Не знаю як хто, але я свою родину дуже люблю і ціную понад усе своїх рідних людей, ми разом пережили роки бідності, і в усьому допомагали одне одному, ділили останній кусок хліба.

В ті часи, якщо в когось була корова, то молоко ніхто не продавав ніколи, ми його ділили між родиною. Старші завжди допомагали молодшим і навпаки.

Родина дається нам Господом, то лише друзів ми обираємо самі, і я маю гарну родину.

Так ось, ми довго з ним сперечалися щодо подарунка.

Чоловік пропонував обмежитися листівкою і тисячею гривень, адже сказав, що сестра нам на весілля принесла зовсім мало грошей, за які ми б ніколи нічого не купили нормального. А часи зараз важкі, в селі і тисяча гривень згодиться.

Я все намагалася пояснити, що в селі люди заробляють дуже мало, хорошої роботи з гарною зарплатою, як в місці, годі й знайти, і для неї це були великі гроші.

А я зараз гарно заробляю, і маю змогу подарувати рідній людині достойний подарунок, тим паче на весілля. Але Олег мене і слухати не хотів.

У підсумку я погодилася, але подарувала сестрі окремий конверт, який вручила, щоб чоловік мій не бачив, куди поклала 15 тисяч гривень.

Ми відгуляли весілля сестри, а потім я розказала чоловікові всю правду, і про те, скільки грошей подарувала своїй рідній сестрі. Адже я не маю від чоловіка секретів, не можу тримати від ного якихось таємниць, бо не хочу, щоб він мав якісь таємниці від мене.

А Олег дуже образився на мене. І досі зі мною не розмовляє і мої пояснення чути не хоче.

Я вже сама шкодую, що вчинила саме так. Але хіба я щось погане зробила?

КІНЕЦЬ.