Мами не ста ло раптово. Вона вранці не прокинулася. Сусідка прийшла в обід до них і побачила жінку в ліжку та її синочка, п’ятирічного Серьожу, що сидить поруч.

– Господи! Маша… Маша… Що ж ти…? Сергійко підемо до нас, погрієшся… – шепотіла тітка Стефа. Вона відвела хлопчика до себе додому та залишила зі своєю дочкою, Тетяною. — Доглянь за ним… Я біжу до тітки Наді… і Олені треба сказати… За кілька днів приїхав тато.

Хотів забрати його до себе, але потім передумав. Залишився у селі. А за кілька тижнів у їхньому будинку з’явилася Катерина, дружина батька . Вона вимагала, щоби хлопчик її мамою називав. А Сергій не міг. Він розумів, що вона не мати. Та лая лася на нього постійно.

Обурювалася, змушувала працювати – він не любив її. Хлопчик вирішив піти з дому. Поїхати до міста до бабусі. Тато чомусь її терпіти не міг, але Сергій думав, що краще з бабусею, ніж із мачухою. Зібрав рюкзачок і пішов. Дорогою його зустріла Таня, дочка тітки Стефи. Вона зрозуміла, що щось не те.

— Сергію, постривай! Ти куди? – Я йду… Ну гаразд, тільки вам скажу… До своєї бабусі йду… Я не можу з цією мачухою жити. Вона нена видить мене… І б’є… – хлопець упустив сльозу.

Тетяна була приголомшена. — Ходімо, поки до мене, гаразд? Я тебе погодую, розкажеш мені все, так? І він пішов. Йому стало так тепло, що хтось вирішив подбати про нього. Тітка Стефа теж дізналася про цю ситуацію і не могла стояти осторонь.

Зірвалася і побігла до Михайла. — Ти б свою Катьку приструнив, а ще краще про жени її! Бо не буде вам добре, і дитину втратиш! – kричала вона. — Тітко Стефо, ти чого? Що хочеш від мене? — Сергій твій де? – Не знаю я, а що? – Ось і я про те. Йому мати потрібна! А не ця пройдисвітка!

Сергій обіймав Тетяну і запитав: – А ви можете бути моєю мамою? Ви така добра. Я хочу вас так звати. Тетяна зворушилася. Вона не могла поkинути цю дитину. Минуло півроку – Тетяна з Михайлом одружилися, і вона переїхала до його будинку. Сергій був на сьомому небі від щастя.

У їхньому будинку більше не лунали крики, не було сkандалів. Хлопчик пам’ятав маму Марію, але з кожним днем цей образ ставав тьмянішим. Однак він її не забував ніколи. Незабаром у Сергія і братик з’явився – мама з татом постаралися.

КІНЕЦЬ.