Передаючи ключі від нової квартири, колишній господар делікатно повідомив Єгору про незвичайну сусідку, яка живе навпроти.

Він розповів про нетовариську, але ненав’язливу літню жінку, яка, незважаючи на самотність, мала чудову рису: вона завжди вирішувала його проблеми, коли він радував її невеликими подарунками, наприклад – солодощами або копченою рибою.

Єгор скептично поставився до цього твердження, але колишній господар продовжував наполягати, що його доброта по відношенню до бабусі завжди таємниче винагороджувалася вирішенням його проблем.

Єгор та його дружина Поліна дуже скоро забули про цю розмову, оскільки рідко бачилися із сусідкою через її нетовариський характер.

Однак через кілька тижнів Єгор і Поліна захворіли, а також зіткнулися з проблемою замку на дверях, що заклинив. Коли ситуація погіршилася, і надії згасали, Єгор раптом згадав пораду попереднього хазяїна квартири.

Того ж вечора він вирішив відвідати літню сусідку, запропонувавши їй банку малинового варення. На його подив, візит виявився дуже плідним.

Сусідка тепло зустріла його, обміняла банку варення на мед і котлети і наполягла, щоб вони з Поліною обов’язково все це з’їли, щоб відновити сили.

Наступного дня подружжя прокинулося без температури, а слюсар прийшов на кілька годин раніше і швидко полагодив замок.

Такий несподіваний поворот подій змусив Поліну та Єгора повірити у незвичайний вплив сусідки.

Свої подальші успіхи, включаючи успішне складання іспитів, вони приписували візитам до загадкової жінки похилого віку, яку стали сприймати як магічну постать поряд з собою.

КІНЕЦЬ.