Коли після весілля батьки Сергія сказали, що купили нам на подарунок квартиру, нашому щастю не було меж. Я цілу ніч не могла заснути, бо як мала дитина чекала того моменту, коли переступлю свій поріг.

Але радість на моєю обличчі швидко змінилася на розчарування. Квартира була гарна і двокімнатна, але річ в тім, що вона двері в двері з квартирою мого свекра і свекрухи. “Сусіди продавали, і ми вирішили, що це ідеальний варіант для вас”

Сьогодні важко знайти житло, особливо молодим парам. Тому подарунок батьків був нам як спасіння. Правда, згодом вияснилось, що не все з ним так просто.

Ми з Сергієм відгуляли хоч і скромне, але весілля, в січні місяці. Я завжди мріяла, щоб моє весілля було взимку, коли все покрите снігом, але нас чекав “сюрприз” у вигляді дощу та болота в цей день. Та незважаючи ні на що, це не зіпсувало наше свято.

Тільки подарунок на весілля, який ми отримали від батьків Сергія, нас неабияк порадував.

Коли наступного дня після весілля вони оголосили нам, що купили нам квартиру, ми з Сергієм були в захваті. У нас нарешті буде власне житло, і нам не доведеться тинятися по орендованих.

Вони дійсно нас дуже порадували. І коли наступного дня ми пішли дивитися квартиру, я чекала її, як маленька дівчинка. Але незабаром усмішка застигла на моїх устах.

У той момент, коли я дізналася, що вони купили нам двокімнатну квартиру прямо біля них, я відразу ж зрозуміла, що це не дуже хороша ідея. Але я не могла нічого сказати, всі були такими схвильованими.

“Сусід продавав її, і ми подумали, що це буде ідеальна квартира для вас”, – сказав мені мій свекор. Спочатку я була спантеличена, але відразу ж зрозуміла, що це викличе між нами “тертя”, адже ніхто не хоче жити по сусідству зі свекром і свекрухою, і я не виняток.

Але Сергій продовжував говорити про те, як ми повинні бути вдячні його батькам, і що це був чудовий жест з їх сторони.

Ми переїхали в кінці січня. Я знала, що з “родичами” буде нелегко жити, і час довів мою правоту. Мати Сергія не знає спокою – вона не знає, коли годиться приходити, а коли недоречно. Вона доводить мені це майже щотижня.

Але два тижні тому вона переборщила. Я прийшла втомлена з роботи, це була справді важка ніч, і я з нетерпінням чекала лише на те, щоб прилягти та трохи відпочити.

Але не все так просто. Приблизно через п’ять хвилин після того, як я прийшла додому виснажена, у двері подзвонили, і за дверима була моя свекруха.

Вона була в чудовому настрої і одразу зайшла до нас на кухню. “Я принесла тобі тістечка до кави, сподіваюся, ми зможемо випити разом”, – сказала вона мені. Мені хотілося вигукнути, що я хочу спати і що я хочу побути на самоті, але я не могла. Це образило б її, і я б одразу мала проблеми.

Як я маю навчитися жити двері в двері з родичами чоловіка? Може хтось був у схожій ситуації і дасть мені якусь пораду? Ніби й живемо окремо, але…

Джерело