Оля народилася у забезпеченій родині.

Батько у неї був відомим архітектором, а мати — викладачем в університеті. З самого дитинства дівчинка нічого не потребувала, жила в шоколаді.

Проте вона виросла досить порядною людиною.

Вона більшу частину свого часу присвячувала навчанню.

Її намагалася привчити до господарства хатня робітниця, Таїсія Петрівна, Оля іноді любила дивитися як та працює і щось готує, але сама не любила в ці справи втручатися.

Коли Оля вперше закохалася, вона першою про це розповіла Таїсії, бо вона завжди її уважно слухала.

Старечі очі сільської жінки завжди сяяли добротою.

-А що це за хлопець такий?

-Він студент, бабуся Таїсія, на третьому курсі навчається.

Я запрошу його якось, коли батьків удома не буде, і ти з ним познайомишся!

Він тобі сподобається. Наступного тижня вона справді запросила його у гості, після цієї зустрічі Таїсія чесно висловила думку:

-Він тобі не пара, доню, у нього очі блищали, коли він будинок розглядав.

Після цих слів Оля навіть трохи обра зилася на бабусю Тасю.

Але за тиждень сама випадково підслухала розмову Руслана з другом.

-Ти б бачив який у них будинок!

А вона, між іншим, єдина дочка.

Дівчину з таким посагом не можна упускати!

Після цього вона з Русланом розлу чилася, а бабусю Тасю почала слухати.