— Ось навіщо він зберігав це колесо від велосипеда? — Олена, після розлучення, вирішила позбутися всіх речей чоловіка. Очищала кімнату за кімнатою. Дійшла черга і до балкона, де і виявився «раритет» — іржаве колесо із вигнутими спицями.

— А воно схоже на моє життя. І криве, і зациклене, і нікому не потрібне. А може бути воно згодиться кому. …Чоловік пішов від неї до kоханки півроку тому.

І всі ці шість місяців Олена ніяк не могла забути його, відійти від його підлого вчинку… Жінка сфотографувала колесо на телефон та розмістила оголошення: «Віддам моє колесо вашому велосипеду!». Бажаючий отримати «раритет» знайшовся того ж дня.

Подзвонив, домовилися, що він зараз під’їде за колесом. – Ви за колесом? — Запитала Олена, відчинивши вхідні двері. — Так. — Ось, будь ласка, тримайте.

— Ви напевно здивовані — навіщо мені ця іржа, — посміхнувся Макс, помітивши вираз обличчя Олени, що стежить з яким захопленням той крутить колесо в руках і розглядає його.

– Справа в тому, що я дизайнер. І перетворювати речі, яким, здавалося б, місце лише на звалищі, на витвір мистецтва – це моя спеціальність. До речі, дозвольте представитися, Максим…

Через рік Олена, вже не та нещасна покинута жінка, а дуже навіть щаслива дружина, стояла в залі виставки сучасного мистецтва і з захопленням дивилася на витончений торшер, в якому важко вгадується те саме, іржаве колесо. Від цього оригінального предмета меблів неможливо відірвати погляд.

Так і манить. — От убий мене, не можу зрозуміти, як ти, Максиме, зміг побачити в тому іржавому колесі таку красу? Чоловік не відповів їй. Словами не відповів. А просто підійшов, обійняв її та поцілував. «А він не тільки колесу подарував нове, прекрасне життя. Він і мене, нещасн, зробив щасливлю. Воістину, у нас з колесом однакова доля», думала Олена, мліючи в обіймах коханого.

КІНЕЦЬ.