Серце Наталії боліло, коли вона згадувала, як рано втратила чоловіка та залишилася сама з двома доньками. Старша донька Олена тоді навчалася у дев’ятому класі.

Наталя мріяла, щоб Олена вступила до університету, але довелося задовольнитись коледжем.

– Мамо, все буде добре, – запевнила її Олена, – я працюватиму після коледжу і, можливо, потім здобуду вищу освіту. Молодшій дочці, Люді, на той час було 12 років, і вона була дуже прив’язана до батька. Вона тяжко переживала його втра ту, і її успішність постраждала.

Наталя та Олена огорнули її любов’ю та підтримкою. Будучи єдиним годувальником, Наталя влаштувалась на іншу роботу. З грошима було туго: треба було сплачувати рахунки та одягати дочок. Після коледжу Олена почала працювати у школі та почала зустрічатися з Віктором, колегою.

Вона була вбита наповал його розумом та харизмою.

– Мамо, Віктор приголомшливий! – казала вона. Олена запропонувала Віктору тимчасово переїхати до них. Наталя погодилася, вирішивши, що зайва пара рук не завадить.

Віктор швидко освоївся, але невдовзі почав домінувати, критикуючи кожен крок Люди. Наталя захищала Люду, пояснюючи з якими труднощами їй довелося зіткнутися в такому ніжному віці, але Віктор невблаганно критикував усе, навіть чистоту в хаті.

Якось Наталя підслухала, як він читав нотації Олені. Залишившись наодинці з дочкою, Наталя сказала Олені, що Віктор виявився надто владним та егоїстичним.

– Але я… я все ще люблю його, – схлипувала Олена.

Невдовзі Олена вирішила переїхати з Віктором до його кімнати у гуртожитку.

Але це тривало недовго. Олена повернулася додому, втомившись від постійних причіпок та критики Віктора. Вона поділилася з матір’ю останніми краплями в чаші її терпіння – скарги на чистоту на кухні та несмачну їжу.

– Давай пити чай. Люда буде рада тебе бачити!

– Наталя обійняла дочку без краплі засудження.

– Так, мамо. Дім – це справді там, де живе твоє серце, – прошепотіла Олена, в ніжних обіймах матері.