Олексій Петрович жив один у трикімнатній квартирі, бо дружина пішла від нього п’ять років тому, а його діти мали свої сім’ї. Його дочка Оксана і зять Павло жили в просторому будинку зі своєю дочкою, тоді як інша його дочка Валерія жила в однокімнатній квартирі зі своїм чоловіком і трьома дітьми.

Сім’я Валерії зазнавала труднощів через брак місця та фінансів, а от родина Оксани жила в комфорті. Олексій Петрович подумував про те, щоб переїхати до Оксани, щоб допомагати їй з дітьми, але саме Валерія потребувала додаткової допомоги.

Свого дня народження Олексій Петрович зателефонував обом дочкам, щоб обговорити житлові рішення для родини Валерії.

Він запропонував продати свою квартиру та квартиру Валерії, щоб купити нову трішку для Валерії, а сам переїхав би до Оксани.

Проте Оксана розлютилася і відмовилася продавати свою частку в квартирі. Вона вірила, що Олексій Петрович віддавав все Валерії – і нічого їй.

Валерія, зі свого боку, оцінила зусилля свого батька та подякувала йому за спробу домовитися з Оксаною.

Обидві дочки мали вагомі аргументи. Хоча для батька природно хотіти допомагати своїм дітям однаково, Оксана мала право відмовитися продавати свою частку в квартирі.

Це була її власність, і вона мала право приймати рішення щодо цього. Сім’я Валерії гостро потребувала більшого простору, але з боку Олексія Петровича було несправедливо змушувати Оксану продавати свою частку.

Натомість їм слід пошукати компроміс, який задовольнив би обох дочок. Сподіваємось, у них це вийде.

КІНЕЦЬ.