Олександр поїхав працювати до Польщі, щоб заробити гроші на освіту своїх дітей. Його старший син закінчував школу, а молодший ще навчався у загальноосвітній школі.

Колишній однокурсник Олександра влаштував його на завод, де вони мешкали в сусідньому гуртожитку. Заробіток був добрим, і Олександр більшу частину своєї зарплати відправляв назад до України на витрати сім’ї.

Минули роки, і дружина Олександра купила старшому синові нову квартиру та зро била вдома ремонт. Другий син Олександра оголосив про своє весілля, і тоді батько сімейства вирішив повернутись додому. Олександр привіз подарунки для своєї сім’ї та попередив керівництво своєї фабрики.

Він хотів здивувати сім’ю, але, приїхавши додому, застав дружину з іншим чоловіком і здивувався сам. Олександр нічого не сказав, просто залишив подарунки біля порога та пішов до батьків.

Чоловікові пізніше його друзі сказали, що його дружина давно живе з новим залицяльником, але ніхто не наважувався сказати йому про це, поки він був у від’їзді, бо боялися, що йому буде дуже важко впоратися з цим на чужині.

На жаль, у житті таке часто буває. Люди, яких ми знаємо, як свої п’ять пальців, довіряємо їм більше, ніж собі, зраджують жорсткіше, ніж найжорстокіші знайомі і роблять гірше за ворогів.

На жаль, чи на щастя, Олександр так і не зміг пробачити дружині зр аду. Та й як він міг це зро бити?

Зрадu – це нелюдський вчинок, який руйнує довіру та любов, які були збудовані між двома людьми роками. Незалежно від того, зр аджує чоловік чи жінка, це явище завдає нестерпного болю та страждання.

КІНЕЦЬ.