З Олегом ми почали дружити ще з першого класу, я дуже добре пам’ятаю ті часи.

Роки минали і вже в старших класах ми почали з ним зустрічатись.

Це було моє перше щире кохання.

Я щиро покохала його. Зустрічалися ми з Олегом в школі, на спортивних секціях, гуртках або на шкільних дискотеках, я весь час соромилася своїх почуттів, адже хвилювалася, що він не зрозуміє мене.

Але я теж йому подобалася, лише згодом це зрозуміла.

Що зі мною сталося, до цих пір не можу зрозуміти, але в 11 класі я чомусь від нього відвернулась і почала зустрічатись з його кращим другом.

Чи то він мені набрид, чи його друг був дуже цікавий і балакучий і мені було цікаво з ним проводити час.

Зустрічались ми з Дмитром не довго, десь близько місяця, після чого я зрозуміла, що зробила велику помилку, як я могла зрадити свого коханого, адже кохала його одного.

Після цього ми кілька разів відновлювали з Олегом відносини і це було, здебільшого, з моєї ініціативи, здавалося, що я маю до нього якісь особливі почуття.

Як він мені потім говорив, після цього мого вчинку, він розчарувався в мені і охолов. Ми то сперечалися то знову мирились.

І навіть коли я вчилася вже в інституті, а він служив в армії, я знову написала йому, адже не могла забути Олега.

Коли Олег повернувся з армії, ми з ним знову почали зустрічатись.

Я просто тягнулася до нього, не можу передати словами, але він мені був по-особливому дорогою людиною, а йому, як я вже зараз розумію, було потрібно розважитися після служби.

Сам Олег, своєю чергою, проводив час з друзями, розважався, на мене серйозних планів не мав.

А я іноді поводилася зовсім негарно, хоча потрібно було проявити хоч якусь гордість.

Але я не могла нічого зробити, так він мені був потрібен, що я ходила всюди слідом за ним.

Олег дуже красивий, на нього усі заглядалися. Я кохала його і завжди чекала, коли він мене покличе заміж, сімейного життя з іншою людиною я просто собі не уявляла.

Та він обрав іншу, і це було справжнім найбільшим розчаруванням у моєму житті.

Зараз я живу в шлюбі зовсім з іншим чоловіком.

Таких почуттів до Юрка, як до Олега в мене не було, але я кохаю свого чоловіка по-своєму.

Зараз я розумію, що Олег найкращий був тільки в моїй уяві про нього, як про найкращого чоловіка.

Насправді ж, все зовсім не так. Я знаю який він сім’янин, так як живемо ми в одному селищі і я знаю які стосунки у них в сім’ї. Він не дорожить ні дружиною, ні дітьми.

Його дружину мені просто шкода.

Хоча в глибині душі я розумію, що добре, що я маю хорошого чоловіка і доля відвернула мене від Олега, адже щастя з ним я ніколи б не мала, та досі не можу забути його.

Чи було в когось щасливе сімейне життя та щасливий шлюб без кохання?

КІНЕЦЬ.