Будучи матір’ю двох дітей, сина та дочки, я завжди вірила в те, що до них потрібно ставитися однаково. Нині я живу в Італії, останні 7 років працюю, доглядаючи 78-річну італійку на ім’я Марія.

У нас із Марією тісний зв’язок, і ми часто проводимо час разом за поkупками продуктів та подорожами країною.

Мої діти часто дзвонять мені, просячи куnити різні речі, від чого я ніколи не відмовлялася.

Я вже купила дві однокімнатні квартири як щедрий подарунок для кожного з них, але, схоже, вони ніколи не бувають задоволені моїми діями.

Вони постійно просять брендовий одяг та аксесуари, які мені далеко не дешево не коштують.

Якось Марія порадила мені перестати куnувати все, що просили мої діти, і поекспериментувати, відправивши їм лише два пакети Iталійських продуктів .

Коли мої донька та син зателефонували, то висловили своє розчарування тим, що не отримали замовлені товари, але я пояснила, що на даний момент я не маю зайвих грошей.

Моя дочка першою образилась і перестала розмовляти зі мною на два тижні. Мій син теж був засмучений, і навіть назвав мене «жадібною».

За доnомогою ради Марії я зрозуміла, що роблю для дітей надто багато, і що їм потрібно почати розуміти, що таке відповідальність. Я вирішила взагалі перестати куnувати їм щось, а натомість накопичити на власну квартиру.

Мої діти зараз дорослі: дочці 28, а синові 30 – і їм час починати заробляти самим.

Я вірю, що ухвалила правильне рішення для себе та своєї сім’ї.