Поверталася одного разу з роботи додому.

Автобус був наповнений вщерть. І так кожен день – я вже звикла.

Я залізла всередину і взялася за поручень.

Поруч зі мною сиділа ваг ітна дівчина.

Вона читала книгу і розглядала краєвиди за вікном.

На наступній зупинці в автобус зайшла нахабна хабалка.

Вона почала всіх розпихувати і грубо висловлюватися – навіть при дітях.

Добрими манерами там навіть не пахло.

Вона штовхала всіх лі ктями і прагнула пробратися в середину.

Встала жінка прямо біля мене.

Вона оглянула всіх сиділи пасажирів і вирішила вчепитися саме в ваг ітну дівчину.

– Ну і молодь.

Гляньте, вперлася в книжку, щоб місцем жінці похилого віку не поступатися.

А ти стій тут з сумками. Ніякої поваги!

– Ти не бачиш, що вона в положенні? – заступилася за бідолаху старенька.

– Вона що, цариця?

Всі ми були в положенні.

На полі народжували – і далі йшли тиснути пшеницю.

А зараз ваг ітні тільки відсиджуватися можуть і прибіднятися!

І тут старенька не витримала: – Ну, раз в полі народила, то і в автобусі постоїш!

Всі пасажири мало не впали від сміху.

Старенькій, звичайно, величезну повагу за таке логічне рішення безглуздої ситуації.