Ліза сиділа зі своїм чоловіком за столом перед Новим роком, але настрою не було, не хотілося зустрічати свято. Справа в тому, що нещодавно не стало бабусі Лізи.

Ліза була з нею дуже близька, навіть більше, ніж із батьками. Бабуся завжди казала Лізі, що між ними є особливий зв’язок. Коли бабуся вперше взяла онуку на руки, то у її очах побачила nродовження себе.

Ліза практично жила у бабусі, тож та переписала на свою єдину внучку квартиру.

Коли Ліза вийшла заміж, то вони жили разом із бабусею. І чоловікові бабуся Лізи дуже сподобалася, скромна та тиха жінка, яка дуже смачно готує та нескінченно любить свою онучку.

Буквально перед тим, як бабусі не стало, Ліза повідомила її, що скоро вона стане прабабусею. Це було велике щастя у сім’ї. А потім бабусі різко не стало, вночі лягла і не прокинулася.

Ліза сиділа з чоловіком на кухні, і раптом чоловік помітив якийсь конвертик на підвіконні. Вони його відкрили, а всередині був лист від бабусі .

Вона бажала Лізі та її чоловікові великого kохання, здоров’я правнучці. А ще сказала, що має для них новорічний сюрприз. Потрібно було за певними пунктами та шарадами дійти до призу. Ліза з чоловіком все виконали і знайшли у половиці скриньку. Усередині лежали смарагдові сережки і таке саме кільце.

А ще великий конверт із грошима. Від бабусі було послання, що це для її улюбленої правнучки. Ліза розnлакалася, вона й подумати не могла, що навіть після nохорону бабуся все одно буде поруч, дбатиме і робитиме такі сюрпризи.

Доньку Ліза із чоловіком назвали на честь її бабусі.