Коли моїй сусідці Світлані було всього лише 5 років її мама Наталка, поїхала на заробітки до Італії та залишила донечку на бабусю, свою рідну матір.

Рідного батька дівчинка не знала ніколи та й мама нічого не розповідала про нього, просто говорила, що так склалася її доля.

Мама поїхала, обіцяла з часом повернутися, коли заробить достатньо грошей і тоді вони усі заживуть дуже добре і буде в усьому достаток у них, краще за всіх людей в селі вони тоді житимуть.

Та йшли роки й нічого не змінювалось в їх житті.

Спочатку Наталка, мама дівчинки, ще присилала невеликі кошти на утримання доньки, але вони не були великими, жінка вважала, що для старенької матері та такої малої дитини в звичайному селі грошей багато не потрібно, їм і невеличкої суми досить, а за два роки взагалі перестала це робити.

Від чужих людей бабуся Світланки дізналась, що донька там вийшла заміж і не планує повертатись додому жити в село.

Коли все ж таки вийшло зв’язатись з нею – Наталка повідомила, що не має часу на пусті розмови та через рік планує забрати Світланку до себе.

Але, як не дивно, і цю обіцянку вона не виконала.

Донька не поїхала до сонячної Італії ні через рік, ні через п’ять, ні через десять.

Всі ці роки бабуся й онука жили разом в селі одні, якось з усім справлялися самі.

Мати взагалі не згадувала про дитину – не допомагала матеріально, не цікавилась життям Світлани.

І от, коли дівчинці виповнилось 19 років і вона зібралась заміж – на горизонті з’явилась, несподівано для всіх, її рідна мати.

Вона приїхала в Україну на два тижні і лише дізналась про весілля.

Можливо совість у Наталки заговорила, можливо бажання похизуватись, але вона таки вирішила зробити доньці дорогий подарунок – автомобіль.

Не новий, звісно, але теж непоганий, у гарному стані.

Ніхто не очікував, та Світлана категорично відмовилась приймати такий подарунок від своєї матері і сказала, щоб та навіть не думала приходити до неї на весілля.

Вона не пробачила зраду матері й назавжди викреслила її зі свого життя.

Шкода, але сама Світлана так і не зрозуміла в чому справа – вона переконана, що донька неправа і взагалі нічого не розуміє у цьому житті і не знає, як їй важко було і як непросто далися ті заробітки.

Вона ж для неї старалася, планувала забезпечити їй хороше майбутнє, в тому числі, для своєї доньки, влаштуватися добре в Італії, а потім і Світлану до себе забрати планувала забрати колись.

У Наталі дітей більше немає, і вона стала хвилюватися зв свою старість.

А чи догляне її Світлана на старості років, якщо зараз відвернулася від неї?

КІНЕЦЬ.