Це було досить таки давненько, тоді мій рідний брат Дмитро майже рік зустрічався з однією дівчиною.

Звали її Поліна, я з нею вже добре тоді познайомилася.

Вона така красива, все про моду знає, має гарний смак, відмінно одягається, загалом, якщо так можна сказати, то вона завжди в тренді.

З Поліною мені було завжди дуже цікаво, з нею про всі новинки можна поговорити, вона завжди в курсі усього, що цікавить сучасних дівчат.

Вона завжди дуже багато говорила, розповідала цікаве про моду і одяг, ми з нею ходили в кафе, вона знала де найкращі знижки та розпродажі.

У Поліни було дуже багато друзів і знайомих, вона сама водила свій автомобіль і добре розбиралася в прикрасах, з нею усі хотіли дружити і багато дівчат ще й пишалися дружбою з нею.

А потім вони з моїм братом чомусь розійшлися, після того вона сама перестала зі мною спілкуватися, переключилася на інших, тоді я й сама перестала їй телефонувати, щоб не набридати, якщо я їй вже не така цікава, як була.

І вже через місяць брат сказав нам, що приведе в дім свою наречену, він нарешті вирішив одружитися і створити сім’ю.

Ми з татом і мамою були дуже здивовані, та мама стала ретельно готуватися, до зустрічі зі своєю майбутньою невісткою.

Вже через тиждень ми всі вперше побачили Валентину.

Валя прийшла, тихенько привіталася з нами і просто сіла в куточку, якось зовсім не сміливою вона видалася мені, скромною дуже.

Їла Валентина лише ложкою, виделку навіть в руки не брала.

Виявилося, що в Валентина родом з маленького села, закінчила навчання в училищі і зараз працює касиркою в супермаркеті.

Сказати, що ми з мамою та батьком були дуже здивовані, це нічого не сказати, бо навіть вже й ми перестали розмовляти і їсти, не до того зовсім було, такого повороту ми не очікували зовсім, після Поліни Валентина була зовсім не тією.

Коли брат провів Валю до зупинки та повернувся додому, ми взялися за розмову.

Мама до ночі пояснювала Дмитрові, що їй буде соромно людям в очі дивитися, що в неї така невістка проста – дівчина з села, яка працює касиркою в магазині.

Валентина навіть одягнена була, як жінка за 50, мама сказала, що навіть вона в свої немолоді вже роки одягається краще за неї.

Мій брат вислухав добре нашу маму і, нічого не пояснюючи мовив, просто сказав, що радитися він з нами не збирається, все сам вже вирішив і жити вони будуть на орендованій квартирі, тому заважати Валентина нам не буде і ніхто ніколи не дорікатиме їй.

А, якщо ми не хочемо її бачити, то можемо до них не приходити.

Валентина дуже добра людина, в нього щирі почуття до неї, а не нам з нею жити.

Але, на диво усім, Валентина дійсно виявилася дуже порядною та хорошою людиною.

Вона вміла все: готувала, пекла, шила, в’язала.

Згодом вона вступила до навчального закладу, хоча й продовжувала працювати касиркою, вона не бачила в цьому нічого поганого, ніколи не соромилася того, що працює на простенькій роботі і заробляє небагато.

Зараз у них підростає синочок, вони щасливі і брат мій став відповідальним і добрішим ніж був раніше.

А минулої неділі я зустріла Поліну, вона сама до мене підбігла і стала розпитувати про мого брата, сказала, що й досі не можу його забути.

Вона й досі бігає по магазинах, купує дорогі сукні, ходить в недешеві салони краси.

І тільки зараз, як не дивно, у мене відкрилися очі, вона взагалі не схожа на хорошу господиню, бо крім одягу та косметики її нічого не цікавить.

Я сказала, що в брата все добре, у нього найкраща в світі дружина і ми всі дуже любимо свою невістку.

А моя мама натішитися нею не може, каже лише, що в душі вину свою відчуває, що так тоді говорила про неї.

Дивно, що у нас лише зараз відкрилися очі, раніше ми цього не помічали.

Добре, що брат обрав просту жінку Валентину, вони так добре з нею живуть.

А хіба брат був би щасливим, коли його зарплату витрачала б дружина лише на одяг та дорогу косметику?

КІНЕЦЬ.