Ми зустрічалися із хлопцем півроку. Все було добре, він будував спільні плани і постійно просив про дитину.

Згодом я повідомила йому про те, що чекаю дитину. Він був дуже радий, але потім почалися проблеми.

Його сім’я цю новину сприйняла неоднозначно. Батьків у нього немає — лише сестра та брат.

Коли мій батько покликав його на розмову і запитав, що ми плануємо робити, він сказав: «Я не хочу одружуватися». Після цього сам з’явився, вибачався і запропонував зробити все по-тихому, але з однією умовою: ніхто з моєї родини до нього додому не приходить, він до мене додому не приходить.

Так він поставив мені умови, на які я б не могла піти. Тому що я вже чекала дитину й хотіла, щоб в нас була повноцінна родина.

Я сказала, що просто так не можу піти з дому (він мій перший чоловік у всіх планах), і що потрібно хоча б попросити моєї руки офіційно у моїх батьків.

Він катеrорично проти.

«Або ти тихо і мовчки йдеш до мене, або залишайся вдома», — і поклав слухавку. Наразі я на п’ятому місяці, за цей час жодної фінансової допомоги він не запропонував.

Підкажіть, як мені бути? Я розумію, що він таким чином маніпулює, що щасливої родини з ним не вийде.

Але я не знаю, як бути зі своєю дитиною. Виховувати дитину самостійно?

Можливо краще бути однією, ніж з таким, як він?

Або ж краще переступити через себе піти на його умови. Таким чином у дитини буде поруч рідний батько.

КІНЕЦЬ.