Коли я з чоловіком збиралися одружитися, то батьки Віктора покликали нас до себе і сказали, щоб весілля робили свати, мої батьки, за свій рахунок, а майбутні свекри мої відкладатимуть гроші на перший внесок, щоб ми з чоловіком взяли житло власне в кредит.

Тато й мама мої дуже добре сприйняли пропозицію сватів, навіть зраділи, адже вони люди небагаті, добре знали допомогти з житлом не можуть і в них нам з чоловіком жити ніде.

Тому мої тато й мама дуже щиро вітали пропозицію батьків Віктора.

Весілля відгуляли гарне, батьки мої, після того, ще пів року гроші людям віддавали, адже довелося гроші в родичів позичати. Але нічого, якось викрутилися, все віддали та спокійно стали жити далі з чистою совістю.

Час минав швидко, ми з чоловіком самі трохи грошей наскладали і стали збирати усі необхідні документи, щоб взяти квартиру в кредит. Вже все було погоджено, батьки Віктора не були проти, адже суму зібрали чималу.

Та, несподівано для нас усіх, рідна сестра Віктора сказала, що вже й вона збирається заміж виходити, весілля хоче шикарне, не гірше чим в брата, щоб було.

Та трохи вийшло недобре, на що зовсім ніхто не сподівався, адже наречений з бідної родити, виходить, що батькам нареченої все потрібно робити за свій рахунок.

Батьки покликали до себе Віктора і сказали, що грошей у них не залишиться для нього, хоча обіцяли допомагати з житлом, вони будуть доньці робити весілля. Просили сина не ображатися, зрозуміти їх добре, адже у нього весілля було гарне і в сестри має бути таке ж.

Тепер і я з чоловіком і тато й мама мої дуже ображаються на родину Віктора.

Нещодавно нам всім прийшло запрошення на весілля рідної сестри мого чоловіка, але ми й не знаємо: йти нам, чи не йти? Чи варто підтримувати стосунки з такими родинчами, яким просто байдуже до нас і які нам вчергове збрехали?

КІНЕЦЬ.