Коли ми зайшли до батьківського будинку, одразу побачили накритий стіл. Але мама заявила, що це не для нас, а для сім’ї сестри. У мене аж рот відкрився в повному здивуванні

 

Мама нас із сестрою одна ростила. Алла старша за мене на сім років. Коли мені було лише 11, вона вступила на навчання за кордоном і поїхала.

Мама нею дуже пишалася, при будь-якій нагоді хвалилася досягненнями своєї дочки при сусідах і родичах. Мені приділялося завжди менше уваги, але я думав, що це через те, що мама за Аллою дуже сумує, тому зовсім не ображався. Алла приїжджала рідко, дзвонила також рідко. У

неї там у Польщі вже своя родина, чоловік, діти та робота. Нещодавно вона повідомила, що приїде із сім’єю на літо. Це було неочікувано. Адже її на батьківщині не було шість років.

Вона жила забезпечено і воліла відпочивати влітку на Мальдівах. Так сталося, що день її прильоту збігся з маминим днем народження. Ми з дружиною купили мамі подарунок і вирушили трохи раніше, щоб допомогти мамі з приготуваннями, якщо потрібно.

Варто було увійти до батьківського будинку, як у ніс одразу вдарив запах смачної випічки. -О, мамо, ти стільки всього приготувала! Мишко обожнює твою випічку. Почувши, що ми зайшли до будинку, мама вийшла до нас на зустріч із кухні.

-А ну не чіпайте стіл, він не для твоєї родини, а для сім’ї твоєї сестри! Потім можете поїсти те, що залишиться. У мене аж рот відкрився в повному здивуванні.

Такого я не очікував. А ще на столі лежав конверт, перев’язаний стрічкою. -Мам, а що це? -Це гроші, які я збирала останні роки, вирішила подарувати їх Аллі.

Тут мені зовсім стало прикро. Про накопичення я навіть не знав. Але саме я маму утримую, Алла ніколи не брала участі в цьому. Ми з дружиною на підхваті, коли їй треба чимось допомогти. Мені здалося її ставлення дуже несправедливим, я вирішив навіть не залишатися на святкуванні.

КІНЕЦЬ.