З Олегом ми вже 10 років живемо у шлюбі.

Виходила заміж я пізно, на той час мені вже було 28 років.

Мій чоловік на п’ять років старший за мене, різниця у нас не дуже велика.

Коли ми познайомилися з ним, я дізналася, що мій обранець Олег вже був один раз одружений, і у першому шлюбі у нього було двоє дітей.

Я до цього поставилася досить спокійно і з розумінням, так як вважаю, що було б більш дивно, якби він у своєму віці був ні разу не одружений. А так я собі розуміла – значить він відповідальна і хороша людина.

Діти у Олега були прекрасні, щиро зізнаюся, я з ними познайомилася і відразу дуже швидко знайшла спільну мову. Мені з ними легко і спокійно було, ми багато спілкувалися, часто зустрічалися.

Жили вони в іншій області, тому бачилися не так вже й часто, тільки на шкільні канікули проводили час разом. Намагалися ставитися до них з добром і теплом. Я теж до них відносилася по-людськи, адже вони виявилися хорошими дітьми.

Але ми з Олегом його дітям завжди дуже допомагали, купували одяг, возили на море та ніколи не забувалися про них ні на хвилину.

З колишньою дружиною Олега відносини у нас теж непогані склалися, але у мене особливо бажання спілкуватися з нею ніколи не було і це правда.

І в цьому, я думаю, що жінки, які були на моєму місці, чудово зрозуміють мене.

Хоча вона сама намагалася почати спілкування зі мною, як з подругою.

Але я особливо, зізнаюся щиро, зовсім таки не мала до неї якихось хороший дружніх почуттів, а тим паче дружити з нею, і вона, врешті-решт, залишила свої спроби подружитися зі мною.

Так склалося, що дітей у нас з Олегом, на жаль, немає. Ми, звичайно, хвилювалися трохи з цього приводу.

Згодом ми забули про наші особисті проблеми, тому що діти росли дуже швидко, і потребували більше уваги до себе.

Колишня дружина Олега у другому шлюбі мала ще двох дітей, з яким потім теж розійшлася.

Ми розуміли, що в багатодітній родині витрати дуже великі.

Тому ми регулярно намагалися дітям, коли вони приїжджали, купувати одяг і речі, які були їм необхідні.

І намагалися купувати багато всього різного, і хорошої якості. Щоб вони не відчували себе гірше інших діток.

Я полюбила цих дітей як своїх рідних, тому всі подарунки робила від чистого серця для них. І вони відповідали мені взаємністю.

Я зовсім не хотіла забезпечувати ще двох чужих дітей, тому намагалася робити покупки для діток сама, я не хотіла віддавати все грошима.

При цьому діти Олега завжди залишалися задоволені, тому що самі вибирали, що їм потрібно. Я просто знала, що колишня дружина мого чоловіка, досить несерйозна особа, і може витрачати гроші на якісь інші потреби, а не на дітей.

Тому все, що їм хотілося смачного, цікавого чи хорошого, вони отримували приїжджаючи на канікули до свого тата.

Але якщо раптом їм могло знадобитися щось терміново, ми тут же відправляли грошима, щоб вони ні в чому не мали потреби, адже любили цих дітей, яких я вже, за стільки часу, вважала своїми.

Правда, це були не якісь космічні суми, але допомагали ми дуже суттєво і зі свого власного бажання.

Але ось через десять років, колишній дружині це перестав подобатися зовсім такий хід подій.

Вона вирішила подати на аліменти, і взяти з Олега гроші за всі минулі роки.

Ні, ну хіба так може вчинити хороша людина, після того всього добра, що ми для неї зробили і дітей?

Адже ми навіть за весь цей час і не підозрювали, що вона може так поступити з нами.

А як же ми тепер доведемо, що всі ці роки ми дбали про дітей і практично їх утримували, адже купували їм одяг, продукти, та й так давали чимало грошей.

Зараз доньці мого чоловіка 12 років, а синові – 11 років. Одна надія на них, що скажуть правду про свого тата і те скільки він багато зробив для них.

Але навряд чи хтось буде враховувати їхню думку.

Ми ж ні чеків не зберегли за весь цей час жодного, навіть не просили їх ніколи, ніяких доказів не залишили.

Просто не очікували такого розвитку подій.

А зараз вона хоче зробити вигляд, що всього цього ніколи не було.

Це так негарно з її сторони. Я, звичайно, чула про такі випадки, що люди так недобре вчиняють.

Але ніколи й подумати не могла, що таке з нами трапиться у нашій родині, ми з зі щирим серцем ставилися до них і допомагали у всьому.

А тепер маємо подяку таку.

Як вчинити в цій ситуації тепер? Чи варто шукати правду і щось комусь доводити? Чи тут вже виходу немає?

Джерело