Коли ми з Мариною випадково зустріли в центрі Сергія, її колишнього чоловіка, то він вміло вдав, що мене майже не пам’ятає. Він купляв для мене квіти, але все так гарно обіграв.

Подруга ж, коли він пішов, лише пожаліла його нову пасію: “Лише тратить з ним свій час! Сергій ні до чого!”. Я ж в той час почервоніла наче буряк. Його пасія я, але я не можу в цьому признатися Марині. Тоді нашій дружбі кінець.

У мене є чудова подруга, з якою я пережила важкі часи, в тому числі і розлучення. Але одного дня я закохалася в її колишнього чоловіка. Коли я розкрию правду, я точно втрачу подругу, чого я не можу допустити. Та незважаючи ні на що, я дуже щаслива, що нарешті отримала те, на що заслуговую.

Марину, якій недавно виповнилося п’ятдесят років, я б ні на кого не проміняла, вона чудова подруга – ми роками допомагаємо одна одній із дітьми, все довіряємо.

За винятком того, що зараз я закохана у її колишнього, якого вона терпіти не може. Я або відмовлюся від стосунків з Сергієм, якому, або з подругою.

Ми з Мариною дружимо багато років і не підвели одна одну жодного разу. Проте разом ми пережили й погані часи. Ми обидвоє розлучилися, і я не знаю, що б ми робили один без одного.

Через роки після розлучення ми намагалися ладити як матері-одиначки. Окрім практичної сторони, ми ще й морально трималися на плаву, і я завжди буду їй за це вдячна.

Ми почали зустрічатися з чоловіками, ми відчули, що настав час дати їм ще один шанс. Марині це вдалося трохи швидше. Їй не бракувало сміливості, вона завжди була товариською, могла заговорити чи не з усіма. Я більше інтроверт і маю добре подумати, чи добре мені буде з людиною чи ні.

Подруга в основному розважала мене історіями з останніх зустрічей, а я в той час пила каву з нашим улюбленим сирником.

А одного дня я абсолютно випадково зустріла Сергія, її колишнього чоловіка. Я не дуже добре його знала особисто, але судячи з розповідей, він був не тою людиною, з якою варто пов’язувати своє життя.

Я була здивована тим, яким він виглядає милим і серйозним.

У той час я шукала нову роботу і знала, що Сергій працює в компанії, яка буде для мене дуже “привабливою”. Тож я скористалася нашим поверхневим знайомством і попросила його підмовити словечко начальнику за мене. Я не казала про це Марині, бо треба було переконатися, що в нас з Сергієм все вийде.

Так в мене з’явилася робота і я поринула в неї з головою. У той час Сергій був єдиною людиною, яку я знала у компанії, яка могла трохи допомогти мені з адаптуванням.

Настав час сказати Марині правду про роботу. Вона не виглядала схвильованою. “Я тобі не заздрю, тому що я чула про цю компанію інші речі. Головне, не кажи мені нічого нового про Сергія”, – пирхнула вона.

Я ж їй нічого не сказала. Навіть те, що я ходжу обідати з Сергієм, чи на каву біжу після роботи. Навіть те, що він мені подобається, і я прийняла запрошення на романтичну вечерю в суботу.

Так, наші стосунки свіжі, і я не хочу піддавати їх ризику. Крім того, я знаю, що Марина буде не в захваті від такої новини.

У мене величезна дилема, мені дуже подобається Сергій, і я справді вірю, що в нас з ним все вийде. Я б не підпустила до себе кого небудь, а з ним мені дуже добре і легко.

Але головою я розумію, що коли розкажу правду, то точно втрачу дружбу з Мариною. Одного разу ми з Мариною гуляли в центрі міста і зустріли Сергія. Він просто купував мені квіти і, на щастя, обіграв це, не виглядаючи підозрілим. Він удав, що ледь пам’ятає мене.

“Боже, як мені шкода жінку, яка отримає від цього чоловіка букет квітів. Він ні на що добре не здатний. Людина хіба змарнує з ним свій час”, – пирхнула Марина.

У мене таке відчуття, що якщо я їй у всьому зізнаюся, вона просто в мені розчарується. Я знаю її і знаю, що вона просто не погодиться з цим.

Але як мені бути? Я вперше відчула, що таке справжнє кохання. В мене не так вже й багато часу, щоб перебирати кавалерами. Я хочу бути щасливою і закоханою тут і зараз…

Джерело